Яремче

назад

(Рос.Яремче)

Населення: 7543 осіб

Розташоване на річці Прут, на автошляху Івано-Франківськ-Рахів-Ужгород. Залізниця зв'язує місто з обласним центром та Львовом.

Яремче -це не лише мальвничі краєвиди та відомий водоспад, але насамперед знане далеко за межами України місце відпочинку, гірськолижний курорт. Перша згадка про присілок Дора, звідки, як припускають, і постала Яремча, датується 1787 р. Його засновником вважають Ярему Годованця. Інші дослідники схильні приписуати назву місцевості тюркському терміну «повертати назад». Мода на відпочинок в Яремчі з`явилась ще в часи Австро-Угорщини. Щороку гості зі Львова, Кракова, Відня насолоджувались природою та оригінальним щоденним життям верховинців. розвиток курорту прискорила збудована 1895 р. залізниця. Найцікавішими архітектурними пам`ятками є залізничний міст, що височіє на 28-метровій висоті над річкою. Він замінив старий віадук арх. С. Косинського, який перед війною вважався найскладнішою транспортною конструкцією Польщі.


    Церква Чуда св. арх. Михаїла

    Церква від початку свого існування суттєво змінилася. Двісті-триста років тому вона не була помальована ні зовні, ні всередині і мала природний охристий колір мореної сосни. На початку XX століття замалювали стики між колодами, а згодом стіни повністю зафарбували і розписали. У 1950-х роках місцевий художник поновив альфрейні роботи (орнаменти).

    На прохання парафіян реставратори залишили храмові більш сучасний звичний вигляд (не повертали його до первісного). Втім, малярство XVIII століття можна побачити на іконостасі — на дияконських та царських воротах і праворуч, на бічному престолі (сцени з муками святої Варвари). Та більшість зображень іконостаса (пророчий, апостольський ряди) належать пензлеві майстра XIX століття. Під цим шаром, щоправда, є й раніші образи… На стінах церкви теж бачимо ікони XIX століття. Їх автори, на думку реставраторів, — безумовно іконописець-професіонал з європейською художньою освітою та його учень, чия манера і фаховий рівень дещо відрізняються від майстерності учителя. Імена художників наразі залишаються невідомими.

    Що ж стосується дещо нетипової назви храму — не просто архистратига Михаїла, а його Чуда — можна хіба вигадувати версії. Настоятель церкви утримався від цього, лише вказав на храмовий образ праворуч на іконостасі та сцену чуда в Колосі на бічному престолі.


    Церква св. Іллі

    Церкву св. Іллі в народному гуцульському стилі побудували у 1938 році майстри Іван Яворський з Ділятина та Петро Григорук з Річки. Церква створена перетином двох прямокутників з прямокутними  гранями рамен. Розміри вівтарного зрубу та бабинця визначаються  діаметром центрального зрубу, а розміри бокових крил діагоналлю вівтаря. Наріжні грані вівтарного зрубу зрізаються під кутом 45О, а наріжні грані  бокових рамен визначаються  дугою, радіус якої дорівнює  відстані від внутрішнього кута зрубу вівтаря до його наріжної грані.