Болехів

назад

(Рос. Болехов)

Населення: 11,3 тис. мешканців

Розташоване в передгір'ях Карпат на річці Сукіль (басейн Дністра), на шляху Львів-Чернівці.

Перша письмова згадка про «болехівські» землі належить до 1371 р. В документах XV ст. згадується як Болехів Волоський. У 1546 р. в Болехові, на Старій Бані, було споруджено перше підприємство — солеварню. В 1603 р. місту було надано магдебурзьке право. В XVI—XVII столітті Болехів кілька раз грабували і руйнували кримські татари. Населення Болехова брало активну участь у Національно-визвольній війні 1648—54 рр. і в опришківському русі XVIII століття. Після Першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. місто входило до складу Австрії, а з 1918 р.  — до складу Польщі. У 1890 р. половину населення міста складали євреї. У 1939 р. в результаті анексії Радяським Союзом східних польських земель приєднаний до Української РСР. Село згадують у Кресовій книзі справедливих.

Місто стало відомим на Заході завдяки книзі американського письменника Даніеля Мендельсона «Загублені: Пошук шести із шести мільйонів» (англ. The Lost: A Search for Six of Six Million), яка розповідає про долю єврейської громади міста. До Другої Світової війни, коло половини мешканців міста була єврейського походження. Під час Голокосту з 3000 євреїв вижило лише 48. В 1944 р. Болехів став центром однойменного району, який ліквідовано в 1964 р., а Болехів приєднано до Долинського району. З 1993 р. місту надано статус міста обласного підпорядкування.