Ужгород

назад

(Рос. Ужгород)

Населення: 118 тис. мешканців

Місто розташоване на висоті приблизно 120 м в передгір'ях Карпат на річці Уж.

Сучасна назва «Ужгород» говорить сама за себе: місто-град над рікою Уж. На думку більшості вчених-дослідників річка Уж (до речі, на території Словаччини, через яку вона протікає, річка носить назву — Уг) не має ніякого відношення до однойменної змії-вужа. Деякі лінгвісти вважають, що оскільки територія краю знаходилася під болгарським впливом, то назва ріки походить від слів «уголь», як вугілля, та «угол», як кут, а також від слова «узок», як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки Уж, а інші дослідники стверджують, що «Уж» походить від турецьких слів «унг», «онг», що перекладається, як «правий», ще деякі стверджують що назва походить від старотюркського слова «уз», яке перекладається як «вода».

Уже в давнину на території Ужгорода були поселення, найдавніші з яких нараховують понад 100.000 років. Протягом давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: кельти, авари, дакійці, сармати, бургунди, але найбільш відомими з перших свідомих засновників ужгородського поселення були слов'яни. Одне з їх племен, білі хорвати, в другій половині I тисячоліття заселило район сучасного Ужгорода.

Протягом століть історично склалися три центри міста — Замкова гора, Радванка, Горяни. А вже пізніше перевага поступово перейшла до більш укріпленого району на Замковій горі. У IX столітті укріплене городище-замок перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного легендарним князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Не виключена можливість, що Ужгородське городище могло входити до їх складу. У 903 році угорські племена, під керівництвом своїх сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпада протягом чотирьох днів штурмували фортецю Гунгвар, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівні, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.

У 1241—1242 роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Бату спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бейли IV, у 1248 році будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч неї церкву (Горянська ротонда). У 1290 році новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — Обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже у 1315 році піднімає повстання проти короля, яке через два роки було придушене. У 1318 році місто одержало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже в 1430 році Ужгород одержує привілеї від короля і офіційно пишеться «Привілейоване місто Ужгород».

У 1514 році, під час великого повстання під проводом Дьордя Дожі, місто було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в 1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини: 1.Трансільванське князівство; 2.Центральна Угорщина під владою турків; 3.Західна і Північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так у 1538 році Ужгород відійшов до Трансільванії, а уже в 1540 році його зайняли австрійські війська. У 1564 році місто знову було атаковане трансільванськими військами.


    Замок

    Перші згадки про замок відносяться до IX століття, як до зміцнення на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вид дерев`яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов`янами, що звали себе українцями або білими хорватами(на той час - південно-західне відгалуження українського етносу). Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».

    Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. ХЩ), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем — на пам`ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища — фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.

    В кінці Х-го — на початку ХІ століття, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам`яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам`яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.

    Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.


    Синагога

    Cинагога відкрита у 1910 році, що була збудована передовими Австро-Угорськими архітекторами Людвіґом Фостером (Ludwig F?rster) та Фрігьєсом Фезлом (Frigyes Feszl) у пишномовному романтичному стилі, що сміливо поєднує візантійські та мароканські елементи.

    Після закінчення Другої світової війни у приміщенні розташувалася місцева філармонія (сьогодні — Закарпатська обласна філармонія) та народний хор, слугуючи Ужгороду міським концертним залом, що славився чудовою акустикою. Усю єврейську символіку було усунуто.

    За часів незалежності синагогу реставрували, завдяки чому встановився її оригінальний вигляд.


    Римо-католицький костел Св. Юрія

    Римо-католицький костел Св. Юрія(Григорія) одна з найдавніших пам`яток міста. Припускають, що ічторію цієї будівлі можна розпочати з 1619 р., коли володар міста Юрій Другет (1583-1620) під впливом архіепископа Пейтера Пазманя, повернувшись у лоно католицької церкви, зруйнував лютеранську церку і вирішив збудувати католицький костел. Необарокового вигляду споруда набула лише в 1762-1766 рр. під опікою архідиякона Емеріха Хорвата. вівтар виконано 1895 р. У ньому помістили ккартину відомого в Ужгороді майстра Лукача Йожефа Креккера(1717-1779). 1820 р. на вежі встановили годинник, котрий замінили після пожежі 1857 р.


    Василіанський монастир

    Колишній василіанський монастир сьогодні є одним з корпусів Ужгородсього університету. Раніше тут стояла будівля грецької церкви (вул. А. Волошина, 54) - ще одне свідчення національного багатобарв`я міста. Греки прибули в Ужгород у другій половині XVII ст. з міста Токай, що в Ужгорщині. Головним їхнім заняттям була торгівля вовною. 22 вересня 1900 р. будівлю та землю придбала Мукачавська греко-католицька єпархія. 1906 р. було прийняте рішення  про цілковиту перебудову храму та організацію монастиря. По закінченню будівництва і аж до початку Першої світової війни це буланайвища споруда ужгорода. 1 вересня 1937 р. тут організовано класичну гімназію з українською мовою навчання.