с. Залелія

назад

(Рос. Залелия)

Населення: 390 осіб

Історія виникнення с. Залелія пов’язана із Українською лінією – однією з найбільших фортифікаційних споруд, збудованих в Україні за наказом російського уряду у 1731-1738 роках між Сіверським Дінцем і Дніпром вздовж річок Береки, Берестової і Орелі для оборони південних рубежів Російської держави від чисельних набігів татарських орд Причорномор’я та Оттоманської порти. Першим офіційним документом для спорудження Української лінії є указ Військової колегії, даний 25 травня (5 червня) 1730 року на ім’я генерал-майора де-Бені, у якому пропонувалось йому оглянути місця між річками Оріллю і Сіверським Дінцем з метою побудувати в майбутньому там фортецю або лінію для оборони південних рубежів від нападу кримських татар. Будівництво лінії вимагало величезних і моральних сил українців і росіян. Існує безліч суперечливих даних відносно протяжності лінії: 285 верст, 285 км., 244 версти, 400 верст та ін. Українська лінія відігравала важливу роль в обороні південних кордонів, особливо в період російсько-турецької війни 1735-1739 рр., а також у заселенні степових просторів Приорілля та басейну Сіверського Дінця.

Офіційно установи Української лінії перестали існувати у 1764 році, коли кордони Російської держави перемістились на Південь і було збудовано Дніпровську лінію. Через територію Канавської сільради Кобеляцького району лінія проходила в загальному напрямку із північного сходу на південний захід через урочище Батарея, куток Вигін, вздовж північно-західної околиці кутка Залиніївка. Лінію і в наш час добре видно вздовж лісопосадки на південний захід від кутка Залиніївки на межі з Царичанським районом Дніпропетровської області. За 500 метрів на північній захід від Залиніївки лежить кільцеподібний майдан висотою 5 метрів, збереглись залишки обваловки майдану. Колись це був високий курган. Майдан, як оборонна споруда, входив у систему Української лінії, найбільш імовірно, там розташовувся сигнальний маяк. Вздовж Української лінії проходила дорога, її називали «Велика дорога». Місце проходження цієї дороги тепер дещо змінене і заасфальтоване.

У ХУІІІ ст. (1720-1800рр.) за земляним валом Української лінії, недалеко від «Великої дороги» й виникло поселення, що видозмінившись, дійшло до нас у назві Залелія (від Залиніївки). Тепер частина укріпленої лінії – це територія, що охороняється з 1975 року розпорядженням РМ УРСР № 780-р від 14.10.1975р., - це урочище Лелія, за яким і знаходиться село Залелія.