м. Дніпродзержинськ

назад

(Рос. Днепродзержинск)

Населення: 250 800 осіб

Знаходиться на обох берегах Дніпра (Дніпродзержинського водосховища), за 35 км від обласного центру.

Територія сучасного міста була заселена ще понад 100 – 40 тис. р. тому, про що свідчить виявлена в 1957 – 1959 рр. Романківська ранньопалеолітична стоянка.

За доби Київської Русі у цій місцевості проходили важливі торгові шляхи – Соляний, Залозний, водний Грецький шлях, поблизу була переправа через Дніпро. Внаслідок постійних татаро-монгольських набігів ці землі перетворилися на частину Дикого поля.

В 1-ій половині ХVII ст. на давньому Торжанському шляху виникло село Романкове. Масове заселення цих земель починається за Нової Січі (1734 – 1775), коли виникають запорозькі слободи Кам’янське (1750, від слова „камінь” за кам’янистим рельєфом), Тритузне (1740), Карнаухівка (1-а пол ХVIII ст.), що входили до складу Кодацької паланки. Від 1775 – у складі Саксаганського (Новокодацького) повіту Слов’янської провінції Новоросійської губернії. Від 1802 – у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії.

Відірване від головних торгових шляхів і основних промислових районів, Кам’янське розвивалося досить повільно. Населення у 1781 складало 840 осіб, а в 1859 – 2 926. Основне заняття жителів – землеробство, скотарство, рибна ловля, промисли. Бурхливий розвиток села почався в 2-ій пол. ХIХ ст., в період індустріалізації Російської імперії У Кам’янському почали будуватися кузні, олійниці, крамниці, млини (1887 – 17 од.). У 1880-х рр., із будівництвом Катерининославської залізниці, яка проходила поблизу і з’єднувала Донбас із Криворіжжям, відбувається промислове піднесення Кам’янського. 1884 на північно-західній околиці селища побудовано шпало-просочувальний завод для потреб Катерининської залізниці, введений у дію того ж року, відкрито залізничну станцію Тритузна, що з’єднувала спеціальною гілкою зі станцією Запоріжжя–Кам’янське. 1886 року у слободі мешкало 2901 осіб, у якому були 479 дворів, православна церква і базар по неділям. Слобода входила до складу Романківської волості разом з Романковим, Тритузним і Аулами. Карнаухівка входила до Діївської волості.

1 лютого 1936 на честь рад. держ. та парт. діяча Фелікса Дзержинського місто отримало сучасну назву.


Дніпровсько-Орільський природний заповідник

Дніпровсько-Орільський природний заповідник створено на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників "Таромський уступ" та "Обухівські плавні". Заповідник створено з метою збереження унікального ландшафту долини середнього Дніпра і ріки Оріль з комплексом характерної флори і фауни. Він є природоохоронною науково-дослідною установою загальнодержавного значення. В установі працюють 71 чоловік, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 15 осіб. Заповідник репрезентує ландшафт і біорізноманіття долини Дніпра та заплави його притоки - р. Орілі, а також їх акваторій. Загальна площа заповідника становить 3766,2 га. Суходільна границя заповідника проходить паралельно береговій лінії р. Дніпро (Дніпровське, або Запорізьке водосховище), в околицях с. Миколаївка Петриківського району. Від оз. Велика Хатка вона круто повертає на північ і співпадає з контурами лісового масиву (штучні лісові насадження). Крайня північна точка території утворює вершину трикутника, від якої границя продовжується на схід, переходить на лівий берег р. Оріль (нове русло) і проходить вздовж нього до місця впадіння в р. Дніпро. Водна границя заповідника проходить по акваторії водосховища від гирла Орілі до Таромського уступу включно з островами Кам`янистим (квартал 45), Крячиним (квартал 44) і частково Корчуватим (квартал 61). Далі границя заповідника йде вздовж берегової лінії Дніпровського водосховища до Миколаївського уступу. Вздовж границі заповідника по акваторії Дніпровського водосховища встановлена 50-ти метрова охоронна зона, а всього площа його охоронної зони становить 3125 га. Ця унікальна територія природно-заповідного фонду України знаходиться в центрі сучасного індустріального регіону, серед промислового ландшафту, садово-городніх кооперативів тощо. Будівництво Дніпрогесу, освоєння природних ландшафтів, перетворення Дніпра в каскад водосховищ призвели до значної деградації природних екосистем цього регіону.

На сьогодні заповідник - це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що знаходиться в оточенні агроіндустріального ландшафту, "затиснутий" поміж двома промисловими гігантами - містами Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані тополі чорна та біла, верба біла, дуб, в`яз, вільха), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень.

На фоні значно збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника значно вирізняється за кількістю видів тварин, що мешкають тут. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить більше 2000. Серед безхребетних найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, їх під час інвентаризації фауни було відмічено близько 1500 видів, у заповіднику мешкають також 24 види молюсків, 92 види ракоподібних, 3 види губок, 3 види кишковопорожнинних. Із "червонокнижних" комах на території заповідника зустрічаються совка розкішна, бражник дубовий, ведмедиця велика, дозорець-імператор, жужелиця угорська, жук-олень, ксилокопа звичайна, пістрянка весела, подалірій, сколія степова, цератофій багаторогий і ін, загалом 18 видів. Із хребетних на сьогодні в межах заповідника виявлено 41 вид риб, 8 - земноводних, 8- плазунів, 174 - птахів, 38 видів ссавців. Значна площа акваторій заповідника (близько 30% від його загальної площі) обумовила багатство рибного населення цих водойм. З 54 видів риб, які відмічаються в Дніпровському водосховищі, в водоймах заповідника за час його існування зареєстровано 41 вид риб, які відносяться до 13 родин. Створення заповідника позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону.