с. Китайгород

назад

(Рос. Китайгород)

Населення: 2500 осіб

Розташоване на березі р. Оріль, в 7 км до південного заходу від райцентру та в 50 км від залізничної станції Баловка на лінії Новомоськовськ — Верховцево.

Вперше Китайгород згадується в документах, що відносяться до 1677 року. Він заснований як форпост для захисту від татаро-турецьких набігів. В центрі його було споруджено зміцнення — китайгородок, як називали такі зміцнення в стародавній Русі. Звідси і пішла назва села. У жовтні 1769 року в Китайгороді спалахнуло повстання пікінерів, яке було жорстоко пригнічено, найбільш активні його учасники арештовані, а пікінерний гарнізон розформований. Радянська влада в селі встановлена в грудні 1917 року.

. У 1928 році тут створений колгосп ім. Петровського. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з фашистами 823 місцевих жителі, 386 з них нагороджені бойовими орденами і медалями, 542 — загинули. Радянським воїнам, полеглим в боротьбі з фашистами, споруджений пам'ятник.


Архітектурний бароковий ансамбль

Комплекс козацьких церков у Китайгороді унікальний тим, що усі три церкви розташовані неподалік одна від одної. Місцеві жителі пояснюють цей факт так: навколо Китайгорода було багато сіл і кожне село ходило до своєї церкви. Успенська, Миколаївська церкви та церква-дзвіниця Св. Варвари були побудовані на кошти китайгородського сотника  Павла Єфремовича Семенова, а також на кошти прихожан Китайгорода. Усі три споруди виконано в стилі українського бароко. Будівельний матеріал частково доставляли з Кременчука, Полтави, Києва, хоча  використано і місцевий. Церкви споруджували майстри з Північного Лівобережжя та, на думку директора Царичанського краєзнавчого музею А. Білоконя, з Чернігівщини. Першою постала п’ятиглава Успенська церква у стилі бароко. Зведена вона в 1754 році січовиками з майбутньої Протовчанської паланки. Церква є тридільною із сильно розвинутими боковими ризалітами. Особливо виділяється високих барабан центрального куполу, завершений ліхтариком із главкою. Стіни прикрашені розкрепованими карнизами і пілястрами, вікна - різноманітними налічниками. У 1969-1973 роках у церкві проведені ремонтно-реставраційні роботи.

Через 2 роки, у 1756-му, поруч із Успенською звели Варваринську церкву – дзвіницю. Незважаючи на мініатюрність та на домінування центральної частини – нави, над якою підвищується масивний двоярусний восьмерик дзвіниці, храм все ж має маленький притвор і вівтарну частину. В храмі поєднано відразу декілька функцій – це і культова будівля, і дзвіниця, і оборонна башта.

Миколаївська церква-ротонда – найцікавіша з трьох. Стоїть трохи поодаль від Успенського та Варварівського храмів. Церква збудована у 1757 році і являє собою найбільш ранній і єдиний збережений на Наддніпрянщині зразок тетраконхового храму. Над церквою-ротондою підвищується напівсферичний купол на високому барабані, увінчаний главкою. У барабані, на стінах та склепінні збереглися розписи XVIII століття. Стіни різноманітять пілястри, вікна обрамляють декоративні налічники.