м. Нікополь

назад

(Рос. Никополь)

Населення: 128 370 осіб

Заселення території, де знаходиться зараз сучасне місто Нікополь, за результатами археологічних досліджень відноситься до часів неоліту, доби міді-бронзи, скіфо-сарматського періоду. Вона була зручна для заселення внаслідок перетину саме тут торгового водного (по Дніпру) та сухопутного шляхів, зокрема відомого в VI-XIII ст. «із варяг у греки» та Соляного з Криму. Тривалий час (із IV по XIV ст.) цей край входив до складу володінь різних кочових народів — гунів, аварів, болгар, хозар, угрів, печенігів, половців, ногаїв.

У кінці XV ст. землі за Дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки. Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться Нікополь, — Микитин Ріг і Лиса Гора є в щоденнику посла австрійського імператора Е. Лясоти.

Микитин Ріг входив до Кодацької паланки Запорозького Кошу. 1775 року Запорозька Нова Січ була зруйнована і переіменована на Покровське. Микитин Ріг перейменовано на Слов'янськ з переносом центру з Нової Січі у Микитине. У 1776-1781 роках Слов'янськ був центром Слов'янської провінції й у її складі Слов'янського повіту.

У кінці XVIII — першій половині XIX ст. Нікополь розвивався як торгово-ремісниче містечко. У другій половині XIX ст. у ньому з'явилися перші промислові підприємства — завод сільськогосподарського інвентарю, чавуноливарний тощо. На розвиток Нікополя мали великий вплив видобуток марганцю на р. Солоній з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг — Нікополь — Олександрівськ у 1903 році. У 1921 році Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року — райцентр Криворізької округи. У 1926 році Нікополю було надано статус міста.


Спасо-Преображенський собор

Історія будівництва Спасо-Преображенського собору відходить далеко в минуле. На жаль, справжніх документів, пов`язаних з побудовою цього величного храму, не збереглося. «За переказами, на місці, де зараз величаво стоїть білосніжний храм, колись був пустир. Місцеві хлоп`ята любили на цьому місці пасти худобу. Одного дня маленькі пастухи побачили старика, який, судячи з усього, був мандрівником. Він старанно молився на цьому полі, кладучи земні уклони на всі боки. Зацікавлені діти заговорили з мандрівником, і той сказав їм, що на цьому чудовому місці буде побудований величний храм, який стоятиме до другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа».

Прошли роки, і передбачення старика збулося. У 1898 році було завершено будівництво храму на честь славного Перетворення Господа Ісуса Христа.  Преображенська церква спочатку була будинковим храмом для робітників цегельного заводу, який розташовувався недалеко від храму.

Преображенський храм постійнодіючим до 1960 року. У 1960 році Виконавчий комітет приймає рішення про передачу Преображенської церкви Краєзнавчому музею. Але незабаром той же Виконавчий комітет приймає рішення про передачу храму Міському відділу народної освіти, і розмістити у вівтарній частині храму - планетарій. 30 років храм Божий простояв закритим для віруючого народу. За ці роки від величного розпису храму нічого не залишилося; були збудовані внутрішні стіни, стелі, замість хрестів, стояли антени. Останнім власником храму був місцевий радіовузол. 1991 року приймається рішення Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів про передачу частини храму православній общині міста Никополя, але через декілька років община отримує і частину храму, що залишилася. 11 грудня 1993 року архієпископ Дніпропетровський і Криворізький Іріней  зробив освячення собору.