 |
(Рос. Берестечко) Населення: 1 850 Люди в межах сучасного Берестечка почали селитися ще за часів бронзової епохи. На тереторії міста знайдені кам'яні та крем'яні сокири городоцько-здовбицької та стжижовської культур періоду другої половини ІІІ - першої половини ІІ тисячоліттядо нашої ери. У 1962 році випадково було виявлено грутове поховання городоцько-здовбицької культури. Біля кісток людини знаходився кам'яний кинджал і наконечники до стріл. Про походження назви міста Берестечка існує чимало легенд. Одна із них розповідає, що частина переселенців з міста Берестя прийшли на річку Стир, заклали тут своє поселення, а назву дали на честь рідного Берестя. З іншої версії стає відомо, що довкола Берестечка були великі ліси, в котрих особливо багато росло берестів. Звідси й назва - Берестечко. Таке походження назви найбільш ймовірне. В архівних документах XVI ст. зустрічаються назви: Берестовка, Берестечек, Бересточок, Берестечко. 7 липня 1547 року великий Литовський князь, король Сигизмунд ІІ Август надає Берестечку привілей - Магдебурзьке право. Ставши містом, Берестечко значно піднеслося у своєму розвитку. Особливо це було помітно після занепаду Перемиля. Як свідчить карта торговельних шляхів XVI століття, через Берестечко йшли купці із Козятина, Вовкович, Луцька, Кам'янки-Струмиловки та багатьох інших міст і поселень. Про швидке зростання Берестечка можна судити з того, що в 1569 році в актах Люблінської політичної унії Берестечко уже згадується у числі місцевостей, які складають Луцький повіт. В його околицях 1651 року відбулася найбільша битва доби Хмельниччини. Берестечко… Скільки величі й козацької звитяги звучить у назві цього невеличкого волинського містечка, розташованого на перетині Львівської (Радехівський район), Волинської (до складу якої входить) та Рівненської областей (Радивилівський район). Берестецька битва 1651 року раз у раз оживає в пам'яті нащадків, щоліта, наприкінці червня – на початку липня, скликаючи до сіл Пляшева, Острів, Солонів тисячі паломників. Багато хто, користуючись нагодою, заїжджає і в саме містечко Берестечко, про яке Тарас Шевченко метафорично від імені поля битви писав-промовляв: «Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили».
Свято-Троїцький соборВражає величчю православний Свято-Троїцький собор, зведений на початку ХХ століття на честь подвигу козацько-селянського війська. Згідно задуму архітекторів він повинен був складатися із 3 частин: Підземний(Зимовий) Храм, Основний Храм та та Верхній Храм. Побудувати довзволили лише Підземний та Основний Храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього Храму, то Свято-Троїцьки собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, так його стіни і застигли у нездійсненому на той час пориві до небес. Храм накрили, прилаштували купол і він почав своє недовге функціонування. Із приходом радянської влади собор взагалі перетворюють на склад. Храм чекав свого відродження аж до початку 90-х років. Було зроблено косметичний ремонт, проведено внутрішній розпис місцевим художником Кліцуком Миколою Миколайовичем. Храм знову почав жити! У 2000 році знову розпочато реконструкцію і після її завершення він, як тут стверджують, стане одним із найбільших в Україні, принаймні «підріс» удвічі. Висота головного купола – понад 50 метрів. Сяють золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів. Нині активно оздоблюють зовнішні стіни собору. Місцеві парафіяни мають надію, що вже наступне храмове свято зустрінуть у повністю оновленому соборі.
Свято-Троїцький костелМасивний Свято-Троїцький костел, вивершений поляками у XVII столітті на ознаменування своєї перемоги під Берестечком. Побудований у стилі рококо він вражає своєю тонкістю і вишуканістю архітектури. У підвалах костелу можна знайти кілька підземних переходів, які однак уже не придатні для використання. Існує інформація, що один із них вів до маєтку князя Пронського, що розміщений неподалік(на даний момент приміщення психо-неврологічного інтернату), інший простягався аж на 2 кілометри до маєтку князя Рінчинського(на даний момент приміщення бібліотеки ПТУ). На жаль, зараз на костелі вже неабияк позначилися вплив століть, відсутність належної реставрації, а найбільше людська байдужість до святині (за радянських часів у підвалах костелу навіть були розміщені сирні цехи). Кілька разів ніби й бралися за роботи, однак ентузіазм істориків згасав, а місцеве православне населення не надто цікавится долею католицького костелу, нехай навіть він із статусом пам’ятки старовини. Місцева католицька громада робила спроби отримати дозвіл на реставрацію та за власні кошти виконати його, однак не пішли на зустріч чиновники, сказали, що самі відреставрують... Накрили бляхою, не затікає, не руйнується ще більше від дощів, – оце й усе...
Однак польська громада таки домоглась права на реставрацію каплички на величенькому польському кладовищі. Надіються з часом і решту доробити.
Свята ТекляВартою уваги є одна Берестечківська пам`ятка-меморіал - каплиця святої Теклі (XVII ст.). Згідно переказів її було збудовано на честь та пам’ять про українських дівчат та польських монахинь, які відмовились рухатися далі. В покарання їх тілами татари заживо вистелили собі дорогу до відступу через болота. Каплицю було названо на честь настоятельноці монахинь Теклі.
|
|
