м. Володимир-Волинський

назад

(Рос. Владимир-Волынский)

Населення: 38 260

Археологічні знахідки свідчать, що на території міста люди жили в різні історичні епохи: тут виявлено залишки поселень доби міді (ІІІ тисячі р. до н. е.), раннього заліза (І тис. р. до н. е.) і перших століть нашої ери. Стародавнє місто Володимир було розташоване у південній частині сучасного міста і мало вигляд неправильного п'ятикутника, укріпленого валами та ровами. Воно було розташоване в трикутнику між річкою Луга (стара назва «Луг») та її притоками, які також були елементами старих фортифікаційних споруд.

Вперше Володимир-Волинський згадується в літописах під 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич, прозваний за свої діла «Великим» здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир. І у 988 році нарік його своїм іменем — Володимир. У цей період Ладомир стає значним культурним, торгівельним та військовим центром. Місто знаходилось у прикордонні і в центрі Волинської землі, на перетині важливих шляхів. По утворенню єдиної держави з центром в Києві роль Володимира зростає. Його вигідне стратегічне положення зумовлювало розміщення тут великих торгівельних осередків та місій, в тому числі зарубіжних.

В 1324 році місту було надано Маґдебурзьке право. У складі Литви воно перебувало до Люблінської унії 1569 року, коли Польща і Литва об'єднались в одну державу. Після Люблінської унії місто перейшло до корони Польської. Володимир стає місцем перебування уніатських митрополитів. 1795 року місто Володимир приєднано до Росії як повітове місто новоутвореної Волинської губернії і перейменовано у Володимир-Волинський.

Від 1939 року і до сьогодні Володимир-Волинський є адміністративним центром однойменного району, а з 1975 року — містом обласного підпорядкування. Ніколи не занепадала роль зручного географічного розташування міста, і в різний час воно було як стратегічним військовим пунктом, так і значним торговельним центром.


    Свято-Успенський собор

    Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Освячення храму було після розпису в 1160 р. Після освячення храм став кафедральним, продовжуючи історію першої єпископської кафедри Волинської єпархії заснованої на цих землях у 992 р. На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у 1992 р. встановлено пам’ятний хрест. Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і будівничий храму князь Мстислав. Він був розорений полчищами Батия і знову відновлений. У першій половині XV століття спустошений, а в кінці століття стараннями Володимирського єпископа Васіана відбудований. Постраждав храм і в міжконфесійній боротьбі між православними і уніатами, зазнаючи невдалих перебудов. У 1596 р., коли Володимирський єпископ Іпатій Потій прийняв унію, храм став уніатським. Під час пожежі 1683 р., яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753 р. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 р. собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 р. він перетворився на суцільну руїну – обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання. У 1896 р. був прийнятий проект реставрації храму архітектора І.І.Котова. У 1896–1900 рр. собор відновлений у формах XII століття. Освячення оновленого храму перетворилось у всенародне свято.

    Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Розташований він у самому центрі міста Володимира-Волинського поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» – укріпленої резиденції волинських єпископів. Храм побудований придніпровськими майстрами. Його конструкції, техніка кладки і архітектурні форми близькі до архітектури Кирилівської церкви в Києві. Кам’яний, шестистовпний, хрестокупольний, трьохнавний, трьохапсидний, однокупольний. Його архітектурні форми прості і лаконічні. Фасади розчленовані пілястрами і напівколонами, прикрашені аркатурним поясом. Успенський собор (Мстиславів храм) (1156 р.) є пам’яткою архітектури України, входить до державного реєстру Національного культурного надбання (реєстрац. № 803) і охороняється державою.


    Церква Св. Василія

    Початки церкви Св. Василія (XV ст.) пов`язують з красивою легендою. Згідно з нею, князь Володимир, повертаючись з походу проти племені білих хорватів, зупинився у Володимирі, де на знак подякики Богові наказав кожному зі своєї дружини принецти по одній цеглині. Так за один день спорудили храм, що був освячений ім`ям святого Василія. Раніше на дошці, була вмонтована в стіну з північного боку, знаходились фрагменти напису і число «670 г.», що відповідає 1194 року. Дошку втрачено під час Першої світової війни. В XVI ст. церква була власністю родин Сангушків та Радзивілів і перебувала в занепаді. 1740 р. під час реставрації до західного боку прибудували кам`яну дзвіницю. З 1887 р. при церкві почало діяти православне братство. Невеличку за розмірами будівлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений білокам`яною різьбою. Церква не має аналогів завдяки складному внутрішньому плануванню.

    Церква Різдва Богородиці

    Колишній костел єзуїтів бере свої початки від часу, коли в 1718 р. Ядвіга Загоровська запросила до міста місію єзуїтів. 1755 р. староста Ігнацій Садовський започатковує для дружини костел, будівництво якого тривало 15 років (арх. п. Гіжинський чи М. Радземінський). 1762 р. місія перетворилась на монастир. Після ліквідації ордену в 1782 р. право на костел перейшло до ордену отців василіан. З 1891 р. храм став резиденцією православних єпископів. 1921 р. після приєднання Волині до польської держави монастир і церкву передали римо-католицькій єпархії. Під час Другої світової війни костел частково було пошкоджено. Лише з 1983 р. почались реставраційні роботи. Зараз це діюча церква Різдва Богородиці та монастир.

    Миколаївська церква

    Миколаївська церква має давню історію. 1780 року у Володимирі-Волинському побудовано каплицю Св. Йосафата Кунцевича на кошти уніатського єпископа Порфирія Скарбки Важинського. Каплиця зведена на місці, де стояв будинок батьків І. Кунцевича. 1800 р. каплицю передано православній церкві й освячено іменем Св. Миколая. 1910 р. церква виконувала функції цвинтарної каплиці, з 1914 до 1939 рр. використовувалась як парафіяльна. В архітектурному плані - це однонавна церква, типова для архітектури України та Польщі XVII-XVIII століть.