Затурці

назад

(Рос. Затурцы)

Населення: 1917 осіб.

Вперше Затурці згадуються на початку ХVI століття у звязку з тим, що власник села магнат Б. Затурецький стягував мита з проїжджих купців від кожного воза по півгроша, не маючи на це грамоти короля. Вдруге про село зустрічаються дані в документі під 1557 роком, коли селяни, протестуючи проти покріпачення, намагалися спалити двір земського судді. За Литовським статутом 1529 року, селяни Затурців, як і всіх сіл, що входили до володінь литовських князів, були закріпачені.

Шляхтич В. Гулевич, який у 1570 році став власником Зетурців, ще більше посилив феодальну експлуатацію, збільшивши панщину до 4- 5 днів на тиждень. Він організував тут фільваркове господарство, продукцію якого збував на ринку, одержуючи від цього великі прибутки. Окремі жителі займалися ремеслами. В Затурцях жило кілька ремісників (шевці, кравці, столярі, бондарі та інші), що виготовляли різні вироби на продаж. Українське населення Затурців, яке переважало тут, крім соціально-економічного гніту, зазнавало національного та релігійного гноблення, що особливо посилилось після Брестської унії. Католицький монастир у снлі та костьол, побудований у 1642 році, активно діяли по окатоличенню та ополяченню місцевого населення. Однак трудяще населення Затурців, прагнучи зберегти свою національну мову, традиції і побут, не приймало унії, ставало на боротьбу проти релігійного гноблення. Не було в Затурцях ніяких медичних і культосвітніх закладів, населення лишалося неписьменним. Лиши в 1893 році в селі на кошти держави і селян відкрили церковнопарафіяльну школу. Але навчалися у ній в основному діти заможних. У 1911 році школу відвідувало лише 58 учнів.


    Городець

    У давньоруські часи на території села було побудоване городище. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам’яними стінами та ровом, що заповнювався водою. Залишки цього замку в народі ще й досі називають «городець».

    Троъцький костел

    У 1915 р. храм був зруйнований. У 20-х роках XX ст його відновили. Спочатку барочний костел втратив з часом стилістичні особливості. Цегельна, тринефна, чотиристовбна базіліка з виявленою в плані напівкруглою апсидою і четирьох`ярусною баштою на фасаді. Верхній ярус пізніший. Центральний неф перекритий півциркульними зведеннями з розпалубками, бічні — хрестовими. Костел мав оборонне значення.