Хотин

назад

(Рос. Хотин)

Населення: 13. 2 тис. осіб

Назва міста - Хотин (Хотинь), похїодить або від імені засновника поселення, або від слов'янського "хотинь", тобто бажаний. Дійсно, Хотін був бажаний для багатьох - ці землі за свою більш ніж тисячолітню історію, входили, як мінімум, в десяток князівств, царств і імперій. Завдяки вигідному стратегічному положенню Хотин відіграв значну ролю в історії України, Молдавії, Польщі, Туреччини та Російської імперії.

Згадується у «Списку руських городів» у кін. XIV ст. («На Днестре Хотень») й у грамоті молдавського воєводи Олександра (8 жовтня 1408 р.).

У Хотинській битві 1621 року козацьке військо на чолі з гетьманом Сагайдачним, разом з польським перемогло турецьку армію. За Хмельниччини козацьке військо під проводом Тимоша Хмельницького двічі оволодівало Хотином (1650 і 1652-1653). У бою під Хотином (11листопада 1673 р.) Ян Собєський разом з молдавськими та козацькими загонами розбив турецьке військо, захопив Хотин що привело до анулювання Бучацького мирного договору польським сеймом. Під час російсько-турецьких воєн Хотин короткочасно захоплювало російське військо (1739, 1769-1774,1788-1791 і 1806).


Фортеця

Серед численних пам`яток Буковини жодна не складе конкуренцію Хотинській фортеці. Протягом ХІ-ХІV ст. цей край входив до складу Київської Русі, пізніше - Галицько-Голинського князівства. Тут проходив міжнародний торговий шлях із Кракова і Львова до чорномрських портів. У ХІІІ ст. за наказом короля Данила Галицького на місці дерев`яної фортеці виросла кам`яна, яку впрадовж наступних століть неодноразово перебудовували і вдосконалювали. Саме під стінами Хотинської фортеці точилася запекла битва між 250-тисячною армією султана Османа ІІ та об`єднаними силами 35-тисячної польської армії гетьмана Яна Кароля Ходкевича і 40-тисячного козацького війська гетьмана Петра Сагайдачного. Турки привели піж Хотинь навіть бойових слонів, але стійкість захисників таки змісила султана укласти мир із Річчю Посполитою. Ця поразка поштувала йому життя: невдовзі яничари задушили його тятивою від лука. Перемога в Хотинській битві1621 р. врятувала Європу від османської експансії.

На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозую експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин на свій головний форпост на Дністрі. Від 1715 р. у Хотинській волості запровадили турецьку адміністрацію. В 1711 - 1718 рр. турки за допомогою французьких інженерів перетворили фортецю на один із найнеприступніших бастіонів Центрально-Східної Європи.. Біля старого замку спорудили Нову фортецю розміром 250х1200 м. Вона була  розрахована на розміщення всередині 20-тисячної залоги. У валах облаштували брами з баштами: Кам`янецьку, Ясську, Бендерську, Руську й Подільську. У Новій фортеці Збудували також мечеть із мінаретом. У 1806 р. царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 р., за умовами якого територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. 6 грудня 1806 р. турецьку кам`яну мечеть, у самій фортеці, пересвятили на гарнізонну церкву Олександра Невського. Після Кримської війни твердиня втратила своє стратегічне значеня і її передали міському управлінню. У радянській державі фортеця потроху занепадала, хоча й слугувала підмостками для багатьох історичних фільмів (від «Захара Беркута» до «Трьох мушкетерів»). Від кінця 90-х рр. ХХ ст. фортеця переживає своє друге відродження. Серед інших Хотинська фортеця вважається одним із семи чудес України.