 |
(Рос. Сторожинец) Населення: 14,7 тис. мешканців Сторожинець вперше згаданий у грамоті з 1448. Першими мешканцями поселення були лісоруби. В 1774 році Австрія прилучила до себе Буковину, а з нею – Сторожинеччину. Початок нового століття став початком великих змін, масово прибували австрійці, німці. Почали діяти школи з німецькою, румунською, та українською мовами викладання. З другої половини XIX століття почалось швидке зростання населення міста з прибуттям у місто євреїв. З'їжджаються угорські і румунські комерсанти, судові і банківські чиновники більшість з яких були євреями. Будуються цегельний і лісопильний заводи, ґуральня, залізнична лінія Глибока– Сторожинець – Берегомет. В 1854 році Сторожинець отримав статус міста. До кінця 19-го століття і на початку 20-го століття, місто було заселене в основному євреями. У 1903 році у Сторожинці відкрито приватну гімназію. 21 травня 1904 року Сторожинець отримав статус повітового міста. Торгівля, індустрія, сільське господарство, наука, освіта і культура розвивалися високими темпами. Але почалася перша світова війна, яка закінчилася для краю новим статусом: Північна Буковина стала частиною королівської Румунії. У 1921 році офіційною стала одна мова – румунська, а українську мову заборонено. У 1940-му році, 28 червня Північна Буковина була зайнята радянськими військами. А вже 5-го липня 1941 року вулицями Сторожинця проходили війська фашистської Німеччини і Румунії. У 1941 - 1943 роках усе єврейське населення міста було знищено або заслано у концтабори Трансністрії.
ДендропаркНародився парк ( 1912) з благословіння та трудів власника панського багатого помістя, став фамільною гордістю родини Оренштейнівпервісно був природнім лісовим масивом. З часом перейшов у відання Міністерства лісової промисловості. На його базі почав діяти навчальний заклад. Парк став навчальним закладом для студентів, адже вже тоді налічував чимало цінних порід дерев, чагарників, квітів. Сам дендропарк створено на основі природного мішаного пралісу. Це старезні 100-200-річні метрового діаметру велетні: дуб, липи, ясени, клени, ялинки. Під їх захистом надійно прижились і гості здалеку: стрункі колючі ялинки з Північної Америки, їх землячки - пірамідальні туї, а також айва японська. Від старої частини парку піднімаємося вгору липовою алеєю. Найбільшу увагу відвідувачів тут завжди привертає група аралій маньчжурських. Багато назв отримала ця рослина від людей: "бісове дерево", "шип-дерево", "далекосхідна пальма". І недаремно, бо краса її захищена жорсткістю. Листя аралій і супліддя, які досягають майже метрової довжини і зібрані на самому вершечку стовбурців, густо вкриті широкими гострими шипами. Дерево справді нагадує пальму. Аралія маньчжурська, сестра женьшеня, має велике лікарське значення. Великий поет, гнаний царизмом на заслання у безкраї казахські степи, виростив з простої тички деревце. Ця верба нагадувала Шевченкові рідну далеку Україну. Під її затишними кронами поет створив чимало віршів. У 1964 році казахські гості привезли живці Тарасової верби до Львова, а вже звідти, у 1968 році славнозвісна верба потрапила у дендрарій.
РатушаНа розі вулиць Хмельницького і Грушевського розташована міська ратуша – символ більшості західноукраїнських міст. Сторожинецька ратуша, збудована у 1905 році, є другою на Буковині після чернівецької як по висоті, так і по красоті. Двоповерхову будівлю ратуші, вкритою червоною черепицею, увінчує двоярусна вежа з годинником на фронтоні між першим і другим ярусами. На другому ярусі розташований оглядовий майданчик, куди ведуть круті сходи. Завершенням ратуші є декоративна главка з ліхтариком та шпилем. Як і 100 років тому сьогодні сторожинецька ратуша є символом місцевого самоврядування в місті: тут розташована міська рада.
Костел Святої АнниНевелика вулиця Грушевського приведе нас до найоригінальнішої споруди міста – костелу Святої Анни. Його високу готичну вежу з годинником видно з багатьох куточків Сторожинця. Каталог місцевих пам’яток архітектури Чернівецької області вказує на дату побудови костелу – 1794 рік. Ймовірно, що це є датою побудови його попередника – дерев’яного костелу. За іншими джерелами, дерев’яний костел постав протягом 1853 – 1857 років коштами Георга Флондора та Ігнаціо Барті, капелана Красної (сучасного Красноїльська).
У 1870 році (за іншими даними – у 1880) році на місці святині побудовано кам’яний костел у готичному стилі, якій ми бачимо сьогодні. У 1905 році костел освятив архієпископ Й.Вебер. У 60-ті роки ХХ століття храм закрито комуністичною владою, а у 1990 році повернути віруючим.
Свято-Георгіївська церква.Ліворуч з костелом Святої Анни сусідує православна Свято-Георгіївська церква. Вона була першим в місті великим храмом. Побудована у 1829 році на кошти Катерини Гарсте – дружини Миколи Флондора, церква і сьогодні вражає своєю величчю і монументальністю.
Свято-Михайлівська церква Щоб побачити церкву, треба продовжити рух вулицею Богдана Хмельницького у напрямку Красноїльська. Четвертий поворот ліворуч після мосту через Серет – 2й провулок Б.Хмельницького, приведе до румунського кладовища, поруч з яким і розташований храм. Свято-Михайлівська церква на Майдані є не лише найстарішим храмом міста, але й найдавнішою будівлею міста, що збереглася до наших днів. Церква була збудована протягом 1796 – 1798 років у «хатньому» буковинському стилі. Пізніше до нави було зроблено бічну добудову а дах увінчано декоративною главкою з ліхтариком. Поруч з церквою – двоярусна дерев’яна дзвіниця.
|
|
