Дихтинець

назад

(Рос. Дихтинец)

Населення: 588 осіб

Розташований у Карпатах, за 7 км від районного центру, за 35 км від залізничної станції Вижниця. Через село протікає річка Путила.

Уперше село згадується в письмових джерелах 1774 року. Тоді тут проживало 115 сімей. Своєрідність гірських умов і брак придатних для поселення місць позначилися на забудові села. Воно має хутірський характер.

Під час першої світової імперіалістичної війни Дихтинець перебував у смузі воєнних дій — через село в Карпати вела єдина гірська дорога. Бої тут вів 326-й полк 82-ї дивізії російської армії.

В липні 1941 року Дихтинець зайняли німецько-румунські війська. Встановився жорстокий окупаційний режим. У селян відібрали землю, переслідували активістів. За роки окупації селу завдано великих матеріальних збитків. Досить того, що загарбники спалили 30 житлових будинків. 16 вересня 1944 року бійці 138-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту визволили Дихтинець від німецько-румунських окупантів. Відновила свою діяльність Дихтинецька сільська Рада. Вона повернула селянам 653 га землі, відібраної окупантами.

З давніх-давен в селі побутує легенда під назвою «Калинове гроно». В ній розповідається, що на одній скелі біля Дихтинця росло-родило калинове гроно, хто зірвав би його, не знав би горя і жив у достатках. Ніхто не міг до нього дістатися — ні лісоруб, ні пастух, ніхто з простих селян не міг щастя мати. А коли над Карпатами замість грон калинових замайоріло червоне полотнище, а під ним гуцул-трудар розпростав свої плечі, кожен знайшов оті грона. Відтоді, як зоря Радянська засвітила, кожен щастя має.


Церква Св. Дмитра

Можливо башти на західному фасаді і тес, що обшиває стіни, з`явилися пізніше церкви. Церква Св. Дмитра є зразком групи пам`ятників гірської Буковини, що представляють своєрідний варіант триголового храму з трьох частин. Дерев`яна, на кам`яному фундаменті, трьохзрубова з квадратним в плані бабінцем і гранованою апсидою і нефом. До бабінцу прибудовано прямокутне в плані приміщення з двома двох`ярусними баштами над ним. Стіни раніше були покриті гонтом (частково зберігся зверху над апсидою), пізніше вертикально обшиті тесом, розчленовані на два яруси. Зруби перекриті восьмигранними із заломом верхами з крутими восьмигранними шатрами завершеними декоративними главками. У інтер`єрі переважає принцип глибинного розкриття внутрішнього простору. У неф веде неширока арка-виріз, в бабінці влаштовані хори. Будівля є прикладом дерев`яної архітектури Буковини XIX ст.