Біла Криниця

назад

(Рос. Белая Криница)

Населення: 169 осіб

Без шляховика здійснити мандрівку до села важко. Від Траси Чернівці-Сучава через села веде ґрунтова дорога. За вказівником, що біля с. Дубівки, звертаємо з траси праворуч. Незабаром буде наступний, за яким слід буде звернути ліворуч на Вадул-Сирет і Черепівку. Доїхавши до цього села, треба бути уважним: потрібно повернути біля Черепківської сільради праворуч. На решті через с. Старий Вовчинець, Знаходиться с. Біла Криниця.

Біла Криниця - земля громади старообрядців, чи, як їх колись називали, липован. Ці гнані й переслідувані люди за віру на своїй історичній батьківщині люди шукали притулку в далеких світах, зокрема й на Буковині. Їх нащадки і сьогодні дотримуються і сюди: з двох десятків храмів та інших культових приміщень, що налічувалось тут до приходу радянської влади, сьогодні вціліло лише кілька.


    Церква Козьми і Дем`яна

    На початку головної вулиці села стоїть парафіяльна дерев`яна церква Козьми і Дем`яна. За переказами, храм на цьому місці виник наприкінці XVIII ст. Після перебудов і добудов ХІХ ст. церква набрала теперішнього вигляду. В радянські часи церква Козьми і Дем`яна залишалася єдиним діючим старообрядницьким храмом на території Чернівецької області. Окрасою храму є характерний «старообрядський» іконостас.

    Храм Успення Богородиці

    Храм Успення Богородиці за своєю вишуканістю є, безперечно, однією з найкрасивіших пам`яток культурного зодчества всієї Буковини. Він споруджувався як храм Білокриницького жіночого монастиря, який виник у середені ХІХ ст. Фундаторами собору була заможна купецька родина з середовища московських старообрядців - Гліб і Ольга Овсянникови, які спорудили храм у пам`ять про свого трагічно загиблого сина, пожертвувавши для цього півмільйона рублів золотом. Портрети благодійників можна й зараз побачити на стіні всередині храму. Перший камінь мурованого храму було закладено 1900 р. Спорудження собору здійснювалося за проектом австрійського архітектора Кліка. Безпосередній нагляд за ходом будівельних робіт здійснювали інженер Кузнєцов і підрядник Тряпкін, що прибули з Москви. Практично всі будівельні заготовки і матеріали виготовлялися у Росії, а потім доставлялися до місця будівництва. Кажуть, сюди завезли навіть дві підводи російської землі. Іконостаси вирізьблені з дуба у Володимирі. Ікони виконані почасти московськими майстрами другої половини ХІХ ст., частина ж створена у майстернях Палеха на початку ХХ ст. Розписати диво-зобор зсередини мав знаменитий художник Васнецов, який навіть виготовив ескізи. Але хдійснити цей задум завадила Перша світова.