(Рос. Мельники)

Населення: 905 осіб

Село розташоване вздовж Холодного Яру, по обидва боки річки Сріблянки (притока Тясьмину) за 40 км від районного центру — міста Чигирин, за 30 км від залізничної станції Фундукліївка та за 55 км від обласного центру — міста Черкаси.

У писемних джерелах Мельники вперше згадуються під 1629 роком. За народними переказами мешканці села ставили на річці Сріблянці водяні млини і мірошникували. Звідси й назва села — Мельники.

Спершу воно належало до володінь Мотронинського монастиря. Спустошливі татарські наїзди, наступ магнатів на Придніпров'я не раз змушували мельниківців братися за зброю. В роки визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. вони входили до складу Медведівської сотні Чигиринського полку.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Мельники відійшли до Польщі. Потім за «Вічним миром» — до так званої нейтральної землі, яка не підлягала заселенню.

З 20 рр. XVIII ст. ця місцевість починає знову залюднюватися. На 1741 рік у 25 дворах села проживало 150 чоловік. Володів ним магнат Понятовський. Крім хліборобства та мірошництва, мешканці Мельників жили з гончарства та випалювання цегли.

В 1808 році у 58 дворах села проживало 939 чоловік. В 1843 та в 1845 році на Чигиринщині побував Т. Г. Шевченко. Радянська влада була встановлена в селі у 1921 році.

Свято-Троїцький Мотронинський монастир

Мотронинський монастир заснований ще до монгольського нашестя. Тоді тут стояла фортеця Мирослава — улюбленого воєводи Ярослава Мудрого. Повертаючись 1036 року після розгрому печенігів, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці і виставив свої човни у бойовому порядку. Вирішивши, що човни ворожі, дружина воєводи — Мотрона, наказала атакувати їх і вбила Мирослава. Дізнавшись про страшну помилку, Мотрона прийняла монашество і заснувала тут монастир, який став називатись Мотронинський.

Задовго до виникниння самої обителі, на місці сучасного монастиря поселилися відлюдники і жили в печерах. Це місце дійсно відповідало потребам душі для тих хто шукав самоти і пізнання Бога. Навколо безмежні ліси, глибокі яри і численні чисті освіжаючі джерела. Природа і рослинність тоді були надзичайно багаті і втой час неприступні дякуючи багатьом пагорбам та ярам. Ця територія носить назву Холодний Яр, тому що навіть в саму спекотну погоду, дякуючи природнім особливостям, тут відчувається свіжість і прохолода.

Перша письмова згадка про монастир датується 1198 роком. Тоді в Симеонівському літописі, згадується що Переяславський єпископ Павло заклав в Мотронинському монастирі церкву Іоана Предтечі. Хоча в тому літописі прямо не вказується, що монастир називався Мотронинський.

За часів Руїни, коли численні гетьмани почали кидатись то в обійми Москви, то Варшави, то Стамбулу, Мотронинський монастир переживає важкі часи. Під час турецьких походів на Чигирин у 1672 та особливо в 1677—1678 роках монастир був дуже понищений.

В 1717 році, за проханням переяславського єпископа Кирила Шумлянського чигиринський староста, князь Ян Каетан Яблуновський, допомагає відбудовувати зруйновану обитель: він звільняє монастир від податей й підтверджує його право на численні землеволодіння. 21 червня 1727 року було освячено новозбудовану Троїцьку церкву.