Меджибіж

назад

(Рос. Меджибож)

Населення: 1768 осіб

Знаходиться в 25 км. на схід від обласного центру, в кілометрі від траси Хмельницький-Вінниця.

Меджибіж розташований у тому місці, де Південий Буг поєднується з річкою Бужок. Звідси і походить назва місцевості. Першу згадку про місто під 1146 р. нам подає Іпатіївський літопис. У княжі часи тут проходив кордон Волинської та Київської земель. Розташоване над Чорним та Кучманськими шляхами місто мало великий зиск від торгівлі та водночас потерпало від нападів ворогів. Після татарського та литовського правління 1444 р. воно опинилось у складі Речі Посполитої. 1540 р. Меджибіж - приватна власність магнатів Сенявських. 1593 р. Адам Сенявський надав йому магдебурзьке право. Хоча тут завжди переважало українське неселення, впродовж століть Меджибіж був своєрідною домною, в якій успішно плавились культури євреїв, поляків, греків, творячи оригінальну, самобутню атмосферу. Зараз це провінція, що поволі починає заявляти про свої амбіції. У Меджибожі покоїться прах цидика Баал Шем Тоба - Бешта.  Він був засновником одного з напрямків в хасидизмі.


Замок

Руїни місцевого замку попри значні пошкодження  справляють неабияке враження. Їх загальна площа складає майще 4 га. Найбільша сторона має 130 м, західний бік - 85 м. Під замочком є великі підземелля. З рештою, дехто подейкує, що таємничі ходи тягнуться і під самим містом. Їх свого часу почали робити  як шурфи для видобутку глини. За свою історію, окрім татар та турок, замок зазнав і козальких нападів. Війська Б. Хмельницького володіли ним 1648, 1650 та 1653 рр. Під час таких змін влади значної шкоди зазнало місцеве населення. По закінченні активних бойових дій шляхетські роди Сенявських та Чороторийських відбудували замок і в 1790-1791 рр. тут навіть розташувався штаб повстанців під проводом Т. Костюшки. Саме через польську позицію власників російська влада 1830 . конфіскувала та перетворила її казарми, що призвело до швидкого руйнування останньої. В комплексі збереглись залишки костелу (1586 р.) фундації Рафаїла Сенявського. На початку будівництва храм був протестанським. 1831 р. його перетворили на православну церкву. Зайшовши в середину, під фундаментами можна побачити залишки крипт. Фортеця має гарне розташування, у чому пожна пересвідчитись, піднявшись на східну (Лицарську) вежу. 4 жовтня 1846 р. пыд час археографычноъ експедицыъ в замку зупинявся Т. Шевченко. Фортеця зазнала руйнувань пыд час Першої та Другої світових війн. Великої шкоди їй завдали місцеві мешканці. Не переймаючись історичною вартістю пам`ятки вони розтягували камінь  з укріплень для власних будівельних потреб. З 2001 року у замку біє краєзнавчий музей.