Антоніни

назад

(Рос. Антонины)

Населення: 2692 мешканці

Селище розташоване на річці Ікопоть, за 8 км від залізничної станції Антоніни на лінії Шепетівка-Подільська—Староконстянтинів-1.

Перша писемна згадка належить до 2-ї половини XIV століття. Від 1770 має сучасну назву на честь дружини власника села з князівського роду Сангушків. Райцентр в 1923—62 роках. Статус смт із 1956 року.


Палацово-парковий ансамбль

На високому лівому березі річки Ікопоть був побудований дерев’яний палац. Навколо розплановано припалацову частину, закладено первісні обсяги парку, заклали оранжереї і сад. Розпланування паркової території відбулось за участі відомого паркобудівничого Кайзера, який створив не один парк на Волині. На честь своєї коханої дружини Мальчевський вирішує назвати маєток – Антоніни. З часом ця назва приживається і для села.

Закладений Мальчевським парк і маєток продовжували розбудовувати і наступні власники: Ієронім Сангушко і його син Євстахій. В Антонінах Євстахій Сангушко влаштовує свою літню резиденцію. Він побудував оранжерею. Перебудував каплицю. Реконструює парадний фасад палацу. 

Дружина Євстафія – Клементина Чарторийська свою увагу приділила парку. Він був розширений. Тут були влаштовані прогулянкові алеї для проїзду карет і бричок, парком вільно ходили павичі,фазани, верблюди. На озерцях плавали лебеді. Це певно їх нащадки і зараз гніздяться на нашому ставку. 

Про красу парку і палацу того часу ми можемо судити за одним із найстаріших зображень Антонін – сепії Й.Ріхтера датованій 1829 роком, а також малюнками Н Орди, опубліковані в описі Волинського намісництва у 1862 – 1876 рр. 
Палац зазнає перебудов. Побудований ще І. Мальчевським у стилі класицизму, поступово набуває рис романтизму. Специфіка такої тенденції та новітні технології здобули яскравого виявлення в організації палацово-паркового комплексу Антонін, опорядженні екстер’єру та інтер’єру будівель. Палац перетворився на збірку старовинної зброї, килимів, кінського спорядження.

У 1895 р. Антоніни переходять у спадок Йосипа Альфредовича Потоцького (отримав російське підданство у 1887р. помер у 1922р). Саме за Й. Потоцького палацово-парковий комплекс та інфраструктура Антонін набули того розвою, який приніс їм непересічну відомість.

До наших днів палац нажаль не зберігся, але залишився виличезний флігель (ІІ пол. XVIII ст.), манеж початку ХІХ ст., розкішні західні та східні  ворота з ажурною огорожею і південні ворота із скульптурами левів.