Чорнокозинці

назад

(Рос. Чернокозинцы)

Населення: 440 осіб

Кам`янець-Подільський р-н, над Збручем.

Кілька разів на день сюди надзвичайним бездоріжжям їздять рейсові автобуси. З XV по XVIII ст. Чорнокозинці були літньою резиденцією кам`янецьких католицьких єпископів.


Замок

Поселення часто потерпало від ворожих набігів, тому тут, на високому лівому березі Збруча, у другій половині XIV ст. будується оборонний замок, руїни якого збереглися до наших днів. 1588 р. польський король Стефан Баторій надав Чорнокозинцям Магдебурзьке право. З 1674 по 1699 рр. Чорнокраєм, в турецьке ярмо. Замок був зруйнований, але пізніше відбудований на кошти єпископської кам`янецької кафедри. Від єпископської резиденції збереглася лише брама (XVIII ст.), яку один з місцевих жителів завбачливо використовує за признаценням дотепер. Під час Першої світової війни тут велися кровопролитні бої - на згадку про них на замковій території збереглися шанці того часу.

Замок у Чорнокозинцях зробив непогану літературну «кар`єру». Легенду про його господаря, князя Коріатовича і його сестру, на яких напали татари, записав 1831 р. Володимир Даль. Польський прозаїк ХІХ ст. Хадзкевіч видав збірку розповідей під назвою «Чорнокозинcький замок» (1842), щоправда події, описані у ній (про невдале сватання місцевого поміщика Кшиштофа Зборовського до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано і подальшу помсту Зборовського) ніколи не відбувалися - це чудова вигадка.