Бакота

назад

(Рос. Бакота)

Населення: 1024 мешканця

Було розташоване в 55 км від залізничної станції Кам'янець-Подільський, недалеко від смт Стара Ушиця. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузлу рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981року виключено з облікових даних.

Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці були розташовані безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про щільне заселення цих територій починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам'яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.

Бакота вперше згадується у літопису 1024 року. У ХІІІ столітті — велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У 12 столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення біля 2,5 тисяч чоловік.


Бакотський скельний монастир

Неподалік Бакоти над Дністром височить Біла гора, де ще у ХII-ХIII ст. на місці язичницького капища виник найдавніший печерний монастир Подільської землі – це і є Бакотський скельний монастир. Узвишшя «Біла гора» утворене твердими силурійськими вапняками, в яких Дністер прорізав каньйон глибиною до 120 м.

Вперше досліджувати Бакотський монастир почав у 1884 році відомий археолог професор Київського університету В.Б.Антонович. Тут було відкрито курганне жіноче поховання і печеру в глибині гори. Експедиція В.Б.Антоновича виявила на вершині Білої гори підземний хід, який заглиблювався в скелю, як гвинтові сходи. На дні ходу було виявлено дві невеликі келії. Скельний печерний монастир був зруйнований, очевидно, під час татарської навали, а пізніше повністю похований під великим обвалом, який зійшов з верхньої частини схилу гори. Частина скельного монастиря з Михайлівською церквою збереглися на південно-західному схилі Білої гори. Бакотський печерний скельний монастир проіснував до 30-х років XV ст. коли остаточно був поруйнований. Занепад монастиря дослідники пов’язують з подіями польсько-литовської війни за Поділля 1431 – 1434 рр.

Сучасний майданчик монастиря має розмір 40х10 м; печери заглиблені в товщу гори ще на 7-9 м; загальна площа пам’ятки близько 760 м2. Основні споруди монастиря складаються з 3 печер (на плані № 1 – 3) та ніші (№ 4), розміщених в два яруси. На першому ярусі знаходиться печера № 1, а решта споруд знаходиться на другому ярусі, на висоті 4-4,5 м над першим ярусом. В давнину перший і другий яруси було об’єднано двоповерховою дерев’яною прибудовою. В скельній підлозі печер вирубано 19 гробниць.

Старовинний напис на стіні вказує посвяту монастиря архангелу Михаїлу і називає ім’я засновника і першого ігумена – Григорій. Бакотський Михайлівський монастир функціонував протягом 300 років з середини ХІІ до середини XV ст. Це найбільший і найкраще збережений серед усіх печерних монастирів Подністров’я, яких нараховують до двадцяти. Бакотський монастир – найдавніша пам’ятка культових підземних споруд і поширення православ’я на Поділлі.