Сатанів

назад

(Рос. Сатанив)

Населення: 2 609 мешканців

Назва міста походить за твердженням істориків від слова «Сат»-велике село. За іншою версією - від римського «Sat an non». Археологічні знахідки (багато давньоримських монет та інших речей) дають підстави стверджувати, що місто засноване ще римлянами. За легендою, римський легіон, часів імператора Трояна, під проводом центуріона Тонілія в 105 році нашої ери проходив на північ від Дністра. На високому березі невідомої річки полководець звернувся до своїх легіонерів "Сат ау нон?" ("зупинимось, чи підемо далі"). "Сат!" - одноголосно вигукнуло стомлене військо. З тієї пори виникло тут поселення, яке назвали Сатанів. Але перша літописна згадка про Сатанів відноситься до 1385 року. За третьої версії турецькі яничари після невдалих спроб його завоювати назвали густу лісну околицю поселення «клятим місцем». Історики минулого століття стверджували, що в околицях Сатанова на берегах Збруча в X-XI столітті був побудований Звенигород, яким з 1125 року правив Володимир - син князя Галицького.

Достеменний час виникнення Сатанова невідомий. Перша писемна згадка про Сатанів відноситься до 1404 року, коли польський король Владислав II Ягайло дав Петру Шафранцю Сатанів з околицями та Зіньків, зобов'язавши його за це виставляти на королівську службу загін озброєних людей для оборони прикордонних земель, у тому числі й Сатанова.


    Замок

    Сатанівський замок - одна з найцікавіших і, не виключено, найстаріших оборонних споруд на Поділлі. Перша достовірна згадка про Сатанів -1404 рік. Давня кругла вежа розташована у південно-східній частині п`ятикутного замкового подвір`я на відстані 2,5-3 м від більш пізнього муру. По відношенню до залишків оборонних валів вежа виходила на три чверті на зовнішній бік. Невелика, близько 6 м в діаметрі, вона збереглася на висоту чотирьох ярусів. Прямокутні бійниці першого та другого ярусів мають білокам`яне облямування. Але, в основному, існуючі руїни замку походять з XVI ст., коли містом володів магнатський рід Синявських. Регулярний у плані замок являв собою неправильний п`ятикутник з наріжними вежами, що далеко виступали за лінію стій. Три вежі, що збереглися (північна, західна, східна), та одна зруйнована, були п`ятигранні, ще одна (також зруйнована) - чотиригранна. Найкраще збереглись північна та західна п`ятигранні вежі на крутому березі Збруча. Вони збереглися приблизно на висоту трьох ярусів, зведені на високому ескарповому цоколі. Роги веж вимуровано з прямокутних білокам`яних блоків. Два нижні яруси мали бійниці з розширеними на два боки щоками. Третій ярус має вікна з арковими перемичками. Перекриття, вочевидь, були плескаті, по діагональне покладених балках (не збереглися). По верху стін північної вежі подекуди збереглися білокам`яні консолі, що підтримували нині зруйнований парапет четвертого ярусу. У стіні, що з`єднує північну та західну вежі (ближче до північної вежі) розташовано чотири віконних отвори із скромним білокам`яним облямуванням. Ймовірно вони належали до палацового корпусу, що зберігся.

    Синагога

    Кам`яна синагога. Складається (в сенсі охорони) з прямокутного головного залу і дотичних до нього знижених приміщень. Перекрита напівциркульними сводами із стрільчастими розпалубками. Стіни укріплені контрфорсами. Основним засобом художньої виразності пам`ятки є глуха аркатура аттіка у ренессансному стилі, що завершує фасади. Аттік, крім того, був бойовим ярусом, мав бойниці. Декоративний акантовий пояс, що маскує стоки дощової води.