Зіньків

назад

(Рос. Зиньков)

Населення: 10 393 осіб

Віньковецький район, в 35 км від залізничної станції Дунаївці. 15 км від траси М-20 (Чернівці-Київ).

Перші згадки про поселення знаходимо в 1404 р., коли король Ягайло подарував Зіньків з околицями та місто Сатанів Петрові Шафранцеві. В 1431 р. маєток передано іншому власнику — Петрові з Спрови Одровонжеві.

У 15 — початку 16 століттях Зіньків був головним містом Зіньківської округи, що тяглася до Дністра на південному сході. У середині 15 ст. Одровонжі звели тут замок для захисту населення від татарських набігів. У 1458 р. Андрій Одровонж з дозволу короля Казимира дав поселенню магдебурське право.

Після Одровонжів маєток був власністю Сєнявських аж до середини 18 ст. В 15-16 ст. місцевий форпост відігравав значну роль в боротьбі з татарами. Коли в 1453 р. татари напали на Поділля і забрали великий ясир, зіньківський староста Ян Лящ погнався за напасниками і розгромив їх під Теребовлею. Яків Сецигневський розбив татар під Зіньковом у 1516 р. 1524 року турки й татари спустошили Поділля, обложили замок, та здобути його не змогли. Населення, яке ніяк не могло зажити в цих місцях спокійно, масово переселялося в 40-х роках 16 ст. у недалекий звідси та більш укріплений Бар.

Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 р. Зіньків входить до складу Російської імперії, де стає повітовим містечком. Проте з перенесенням державного кордону Російської імперії далеко на південь, у зв'язку з приєднанням до Росії Криму, Зіньків втратив своє стратегічне значення як місто-фортеця і в 1803 р. увійшов до складу Летичівського повіту. У 1843 р. власники села Вюртемберзькі продали Зіньків імперській казні за 6,8 млн рублів золотом. 19 ст. для Зінькова позначене бурхливим розвитком ремесел та промисловості (пивзавод, видобуток фосфатів, свічковий завод).


    Замок

    Замок розташовувався на високому місці, що виходить з одного боку над глибокою й широкою долиною річки Ушиці, а з іншого боку – над глибоким яром. План замку – рівнобічний трикутник, боки якого мали по 85 метрів завдовжки. На кожному розі трикутника були великі шестигранні башти, дві з них – триповерхові, одна – чотириповерхова. Південна вежа належала до типу так званих башт-донжонів, тобто головних башт, які мали можливість захищатись окремо, до останнього. Між двома баштами, що височіли над долиною Ушиці, стояв великий триповерховий будинок, зовнішня стіна якого слугувала за фортечний мур. Інші два боки теж були прикриті десятиметровими мурами. Посередині, із боку міста, замок оточував глибокий рів, через який було перекинуто підвісний міст.

    Від колись могутньої фортеці збереглися лише руїни її найдавнішої частини – південної башти (на висоту одного поверху) та чотирьох казематних приміщень під фундаментом західного муру. Вражає товщина стін вежі – до 3,5 метра! Але найбільше дивує, що замок зазнав руйнації не з плином часу, та не під час бойових дій. Його знищили наприкінці XIX століття за рішенням місцевої селянської громади.


    Костел Святої Трійці

    Костел збудовано в 1450 році під захистом стін замку. Його неодноразово спустошували та руйнували. Костел відновив у 1708 році Адам-Микола Сєнявський. Сьогодні зіньківський костел є одним із важливих осередків католицтва на Хмельниччині.

    Троїцька церква

    Кам`яна одноповерхова церква, яка належить до найстаріших храмів Поділля. Збудована в 1621 р. поруч із руїнами кам`яної церкви, зведеної, за переказами, Петром Одровонжем близько 1460 р.

    Свято-Михайлівська церква

    Свято-Михайлівська церква збудована коштом парафіян у 1769 р. Зразок дерев`яної архітектури Поділля. Зведена на кам`яному фундаменті, має три бані. Окремо від храму стоїть дзвіниця, також зроблена з дерева.