 |
(Рос. Владимировка) Населення: 141 особа Селище розташоване у надзвичайно мальовничій місціні — на березі Мерли у старовинному дубовому гаю. Перша згадка (дата заснування) про селище датується 1750 роком.
Маєток "Наталівка"Тут понад століття тому Іван Харитоненко заклав маєток "Наталівка" - на честь улюбленної онуки Наталі. На пісках, що прилягли до старого дубняка, насадили сосни, збудували палац, церкву, флігелі, водонапірну башту - "народний" капіталіст крокував у ногу з з епохою і маєтності устатковував за останнім словом техніки. Доля іноді розпоряджаєтся досить зле - адже історія родини завершилася доволі трагічно - нащадкам цукрового магната не судилося сповна скористатися його надбаннями, проте ми маємо можливість милуватися чудовими витворами майстрів минулого. Щоб потрапити допарадних воріт садиби, треба від Краснокутська вирушати до Петровського і Качалівки (5 км), де повернути трасою Т 21 06 до Мурафи (ще 9 км). У Мурафі повертаємо ліворуч на Володимирівку - ще 5 км. До маєтку веде шосе лісом, тож вишукані ворота у стилі середньовічних замків Європи помітити буде неважко. Від парадної алеї стежиною ліворуч потрапляємо до залишків маєтку - тут є флігель, башта і Спасо-Преображенська церква (1911-1913 рр.).
Спасо-Преображенська церкваПерлиною Наталівки є церква в ім’я Всемилостивішого Спаса, що розташована поблизу композиційного центру парку, на стику вікової діброви, соснового бору та каштанової алеї, що тягнеться від парадної арки. Церква побудована за проектом того ж Олексія Вікторовича Щусєва. І досить швидко. Храм був закладений у 1911 році, а в 1913 його вже завершили і освятили. Розписи церкви виконані художником О.І. Савиновим в техніці «кейм» за рекомендаціями професора Киплика. За манерою письма та іконографічному рішенню композицій розписи близькі до Псковського, Новгородського і Ярославського живопису XVIII століття. Зовнішні стіни церкви прикрашені шістнадцятьма рельєфними розетками з зображенням святих та декоративним орнаментом за ескізами видатного скульптора О. Т. Матвєєва. Також у кладку стін були вмонтовані середньовічні рельєфи, привезені з Європи. У 1913 році для храму за замовленням Павла Івановича Харитоненка ще один скульптор - Сергій Коньонков - на південному фасаді церкви виконав двометровий барельєф «Розп`яття». У верхній частині стіни над головою розп`ятого Ісуса Христа надпис «ИНЦИ» (Ісус Назорей цар Іудейський) і двоє колінопреклоненних ангелів. Зліва і справа від розп`яття старослов`янською мовою текст з Євангелія. Над головним входом у неглибокій ніші поміщена мозаїчна ікона із зображенням Христа – Вседержителя. Червоними буквами на грецькій мові на ній виведено слово "Пантократор". Автор мозаїки – Микола Костянтинович Реріх. За типом церква – це одноглавий храм з асиметричною формою плану. Виконаний з цегли і облицьований блоками з вапняку. Імена творців Наталівського шедевра викарбувано на одному з блоків. Святковий вигляд храму первісно надавала покрівля з листової міді, хрести були позолочені. А в інтер`єрі був рідкісний експонат — хрест, вирубаний з каменю біля 900 років тому. Церква Спаса була не просто присадибною церквою, а й храмом-музеєм. Іконостас і стіни церкви прикрашали ікони із унікальної колекції живопису Павла Івановича Харитоненка та інших предметів церковної старовини. Особливо цінними були 9 ікон деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV-XVI століть. На теперішній час вони втрачені, як втрачена і більшість віконних вітражів та настінних розписів.
|
|
