Краснокутськ

назад

(Рос. Краснокутск)

Населення: 8 000 осіб

Селище міського типу Краснокутськ розташоване на північному заході від обласного центру — міста Харкова — в лісостеповій зоні України; на правому, підвищеному березі річки Мерла, яка орієнтована в широтному напрямку.

Більша частина Краснокутська лежить на щільних лісоподібних суглинках. Основа ґрунтового покриву — темно-сірі підзолисті ґрунти. Також зустрічаються чорноземно-лугові високогумусні ґрунти зі слабкокислою реакцією. А в долині Мерли — лугові ґрунти. Через високі поверхневі води біля річки не ростуть дерева. Територія Краснокутська відноситься до басейну річки Мерла, яка є головною водною артерією селища (басейн річки Ворскла, яка, в свою чергу, впадає в Дніпро). Річка протікає понад селищем з півночі на південний захід, утворюючи численні луки, де місцеві жителі випасають худобу. Також в Краснокутську є невелике озеро Вільшанка.

Селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще «Красний Кут» відноситься до середини XVII століття. «Красний Кут» означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар. В 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини та козаки Корсунського полку під проводом полковника Івана Штепи оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська. Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І.

У Другу світову війну Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували гітлерівці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани.

Нинішній герб Краснокутська має більш ніж 200-літню історію. 21 вересня 1781 року його затвердив сенат Російської імперії. На зеленому полі герба зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, символізуючий торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво й сільське господарство.


Дендропарк

Дендрологічний парк закладений І. Н. Каразіним у маєтку батька. Н. Каразін, полковник російської армії, отримав ці землі від Катерини ІІ. Його син, Івпн Назарович, 1809 р. розпочав роботи з насадження на околиці колишнього військового містечка розкішного дендрарію. Подорожуючи світом, І. Каразін збирав насіння, саджанці представників рідкісної флори. Ним було акліматизовано близько 50 видів рослин. Серед них: гінкго, айлант, сосна веймутова, повстиста липа, гледичія та ін. Окрін декоративних насаджень Іван Назарович займався також пложовим садом. Зібраний ним генофонд розійшовся по парках і маєтках України. Зараз Краснокутський дендропарк оголошений пам`яткою садово-паркової архітектури. Його відкрито для прогулянок і екскурсій.