 |
(Рос. Немиров) Немирів уперше згадується близько 1506 р., хоча, виходячи з розкопок відомого Немирівського городища, ще у VII ст. до н.е. тут було велике поселення скіфів. Є припущення, що за скіфськими валами у Х-ХІ ст. лежало давньоруське м. Мирів. За умовами Люблінської унії, Немирів увійшов до складу Польщі, а на початку XVII ст.. перейшов у володіння князя Яреми Вишневецького. Під час Визвольної війни мав статус сотенного містечка Кальницького полку. В останній чверті XVII ст. входив до складу Османської імперії і навіть був процвітаючою столицею Сарматського князівства. На поч. XVIII ст. переходить до Юзефа Потоцького. Тут він 1737 р. приймав дипломатів Австрії, Туреччини й Росії (Немирівський конгрес). 1787 р. місто гарматним салютом зустрічало польського короля Станіслава Августа Понятовського. А у 1791-1792 рр. у Немирові з військом перебував польський генерал Тадеуш Костюшко. Розвитку місто сприяло зростання промисловості й відкриття Вінцентієм Потоцьким корпусу шляхетської молоді – майбутньої Немирвської гімназії (ХІХ ст., вул. Луначарського, 26).
костел Св. Іосифа ОбручникаПриходський костел Св. Іосифа Обручника заснований в XVIII ст У 1805 р., після того, як згорів дерев`яний храм, костел був заново відбудований p камню. Дві його величезні симетричні башти на фасаді домінували над навколишньою міською забудовою. У радянські часи храм був закритий і перебудований під будинок культури із залом урочистих подій, повністю втративши первинний вигляд. В даний час відновлений і перетворений на православну церкву.
Завод "Nemiroff"Найбільшим підприємством міста є горілчаний завод, що випускає свою продукцію під торговою маркою « NEMIROFF ». Винокурню у Н е мирові 1872 р. заснував генерал-майор граф Григорій Строганов. По смерті графа справа перейшла до його дочки Марії, по чоловіку Щербатової. Остання виявилась доволі дієвою особою, і на поч. ХХ ст. фірма навіть започаткувала експорт виробленого спирту у Західну Європу. Сьогодні торгова марка « NEMIROFF » успішно розвивається і її продукція відома далеко за межами України.
ФортецяОзаринці відомі своїми руїнами фортеці (1657 р.), що колись охороняла місцеве населення від частих набігів татар з боку Волоського шляху, що тягнувся уздовж Дністра. Замок був вибудуваний місцевими магнатами Сильницькими. У 1690 р. укріплення було зруйноване турецькою армією, а після повернення Поділля під польську юрисдикцію оновлено козаками під керівництвом могилівського полковника Остапа Гоголя, предка М. В. Гоголя. Кажуть, тоді ж виник і старий водяний млин (XVIII ст.) на р. Немийці, який усе ще працює. Далі ворогом замку стали вже не татари і турки, а більш безжальна річ – час. На сьогоднішній момент від колись могутніх укріплень залишилися фрагменти східної стіни замку і один каземат.
|
|
