Підгайці

назад

(рос. Подгайцы ) місто, районний центр в Тернопільській області.

Населення: 3200 мешканців.

Підгайці знаходяться за 65 км від Тернополя, якщо їхати через Дружбу, за 60 км — через Купчинці (Козівський район) і близько 80 км, — через Бережани. Від залізничної станції Потутори місто віддалене на 20 км. — під час Другої світової війни колію, що вела на Львів, зруйнували німці.

Розташоване на правому березі річки Коропець, місто Підгайці було здавна важливим торговим та адміністративним центром. Тому що місто мало і важливе стратегічне значення та часто опинялося в епіцентрі воєнних дій, багато його будівель не збереглося понині. Був час коли місто, оточене рядами валів та ровів з водою, мало свій замок, близько 20 церков, з-поміж яких 2 вірменські. З давнього замку збереглися лише залишки фундаментів; правдоподібно, що в підземеллях замку досі захоронені скарби Софії Гольської. Цінною історичною пам'яткою є вілла Чарторийських — літній палац Марцеліни Чарторийської, в яку був закоханий Фредерік Францішек Шопен. Побутує легенда, що світової слави композитор був у місті під Гаєм, гостюючи у своєї коханої.

Перша писемна згадка — 1397 р. Як місто вперше згадується 1463 р. Назва походить, найімовірніше від «місто під гаєм» (крута гора Гай височить на правому березі Коропця як край плити Волино-Подільської височини).

Перші відомі власники Підгайців — рід українських маґнатів Княгиницьких. Містом також володіли Бучацькі, Вольські, Потоцькі, Чарториські, Гольські, Вурцел і та ін.

18 липня 1539 Підгайцям надано маґдебурзьке право. Місто і замок (рештки остаточно зруйновано у 1970-ті) зазнавали нападів завойовників (1509, 1612-1613, 1617, 1620-1621, 1631, 1655, 1667, 1671, 1675, 1698). Поблизу Підгайців відбулася битва військ Я. Собеського і П. Дорошенка (жовтень 1667), відома в історії як Підгаєцька угода, або Підгаєцька стаття. Під стінами Підгайців 8-9 вересня 1698 р. відбулася й остання в історії Речі Посполитої сутичка польських військ із татарами.

Від 1772 р. місто належало до Австрії (від 1869 - Австро-Угорщини). Від 1867 Підгайці — центр однойменного повіту. 1940-1962 — райцентр. 1963-1991 — належали до Бережанського району. Статус райцентру відновлений 6 грудня 1991 р.

 


    Синагога

    Синагога у Підгайцях  — мурована, час спорудження відносять до кінця 16-поч. 17 століття. Розташована на вул. Лесі Українки. Одна з найстаріших будівель міста, яку ще називають божницею . Пам`ятка архітектури національного значення.

    Будівля була зведена в к. XVI ст. як аріанський молитовний будинок. У 1640-их будівля була пристосована під синагогу, навколо неї з`явилися додаткові одноповерхові об`єми.

    Висловлюють думку, що синагога була збудована ще раніше (кінець XV — початок XVI ст.) і служила оборонною спорудою коло Галицької брами.

    В інтер`єрі збереглися рослинні орнаменти. Будівля з піщаника, прямокутна в плані. Пласкі стіни прорізані вузькими стрільчастими вікнами, східний фасад укріплений контрфорсами. Перекриття не збереглися.

    Частково збереглася верхня частина головного порталу в ренесансовому стилі з різьбленим написом і рослинними мотивами над архівольтом. В інтер`єрі — залишки різьблення та ліпнини.

    Будівля із пісковику, прямокутна. Над головним входом напис івритом: «Це царські ворота — тільки праведні ввійдуть через них».

     


    Костел Пресвятої Трійці

    Костел Пресвятої Трійці  — мурована сакральна споруда. До нашого часу залишилися руїни костелу. Збудований у 1634 році. Дослідники стверджюють, при побудові нового костелу 1634 р. використовували елементи зі старого костелу. Свідченням тому б кам`яна плита з епітафіями, датованими 1608 і 1612 роками, над сходами, що ведуть до захристія.

    На думку С. Колодницького «Святиня — вагомий показ відродженням готичного стилю в архітектурі Русі Червоної і Поділля XVIІ ст. у межах давньої Речі Посполиті». Побудований на місці згорілого у 1463, що проіснував майже 200 років, костел неодноразово перебудовували у першій половині XVII ст.

    Парафіяльний костел був закритий 1946 року і перетворений на склад. У 80-ті роки внаслідок пожежі у костелі обвалилися склепіння та вежа.

    Парафіяльна спільнота була зареєстрована 1991 року, і з того часу домагалася повернення святині, а влітку 2006 року отримала документи на її використання. 24 вересня 2006 року відбулася перша меса.

    У підгаєцькому костелі наказав поховати себе власник міста Станіслав Репера Потоцький   (1579—1667) — польський полководець, великий гетьман коронний, воєвода краківський.

    Хрещатий у плані, він цікавий як синтез архітектурних стилів. Наприклад, двоярусну вежу будували у період готики, портал — ренесансний, завершення — у XIX ст. — неоготика. Основну роботу виконано у стилі пізнього ренесансу.

    Інтер`єр — бароко зі збереженими фрагментами готики, а каплиці та прибудови — історизм. Залишений без догляду, костел зазнан значної руйнації. На думку Яна К. Островського, костел будували місцеві будівничі.

    Особливу увагу дослідники костелу звертають на каплиці (Потоцьких і Софії із Замєхова), що вмонтовані у костел.

    Усередині будови були чудові органи. На всю околицю лунали удари годинника на костельній вежі, його встановила 1896 р. польська громада на честь 100-річчя повстання генерала Костюшки. А окремі кам`яні скульптурні оздоби-ангели зберігаються в Олеському замку.

     


    Успенська церква

    Успенська церква  — мурована церква 1653 року, розташована у місті Підгайці Тернопільської області, при вул. Бережанській. ЇЇ оголошено пам`яткою архітектури національного значення: архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. Інтер`єр, живопис і культура стилю барокко — Відродження (Ренесансу). Церква оточена грубим кам`яним муром. Неподалік храму є пам`ятний хрест на честь Святої Тверезості, поставлений 1876 р. Відомо, що великі кошти на будівництво церкви та інші добровільні фундації давали власники міста — Потоцькі.

    Споруда кам`яна, тридільна, триверха, з квадратною навою, притвором, гранчастою зовні і круглою зсередини апсидою. Під бабинцем знаходиться глибокий підвал, над ним, на другому ярусі — хори, на третьому — каплиця. Усі три куполи із світловими ліхтариками. Особливістю будівлі (аналога серед пам`яток України не існує) є влаштований на даху бойовий обхід із аркадою. Фасади оформлені пілястрами, а портали і обрамлення вікон — профілюванням і різьбленням у стилі Відродження.

    В інтер`єрі домінує висотно розкритий простір середнього купола. Первісна дерев`яна скульптура с. XVII ст. зберігається в Київському музеї українского мистецтва, а нині інтер`єр церкви доповнюють живопис і скульптури кіотів в стилі бароко (XVIII ст.). Із первісного іконостаса до нашого часу збереглись тільки дві дерев`яні скульптури св. Петра і Павла, які зараз зберігаються у Київському музеї українського мистецтв. Стильова своєрідність пам`ятки — у сполученні прийомів ренесансової архітектури (декор) і традиційної української (конфігурація).

    Біля церкви, край дороги, є дзвіниця XIX ст. Вона стоїть на місці старої, яку 1889 р. знищила пожежа. У давнішім часі стара дзвіниця була оборонною вежею коло Львівської брами, як частина міських укріплень, розібраних у середині XVIII ст.


    Спасо-Преображенська церква

    Спасо-Преображенська церква  — сакральна споруда. Розташована на вул. Спасівська.Споруджена 1772 року згідно з датуванням напису на південному фасаді бабинця.

    Церква дерев`яна, тризрубна, одноверха. Наваквадратна в плані, бабинець і вівтарна чатина — прямокутні, довшими боками орієнтовані по повздовжній вісі будівлі. Бічні зруби однакової висоти, середній — значно вищий, перекритий зімкнутим зрубним склепінням на світловому восьмерику. Бабинець і вівтарна частина перекриті циліндричними рубленими склепіннями, схованими під двосхилими дахами. Високе опасання ілюзорно зменшує об`єми та пом`якшує співвідношення різних за величиною частин споруди.

    Вхід на південному фасаді бабинця оформлений різьбленим ганком. Круглі вікна у восьмерику та трикутні фронтони над північним і південним фасадами мають пізніше походження.

    В інтер`єрі великі паруси, на які спирається восьмерик, врублені із підйомом догори, ілюзорно підсилюючи висотне розкриття простору. Бабинець і нава з`днані п`ятикутним вирізом, прикрашеним у верхній частині мотивом «заплічників».

    Дзвіниця Спасо-Преображенської церкви — дерев`яна, збудована у 1893 році. Розташована на вул. Галицькій.

    Дзвіниця дерев`яна, двоярусна, каркасної конструкції, чотиригранна. Нижній ярус значно вищий за верхній аркадний, що оперізаним двома рядами опасання. Перекрита шатровим дахом.