Гусятин

назад

(рос. Гусятин)

Гусятин — селище міського типу Тернопільської області, адміністративний центр Гусятинського району.

Містечко Гусятин розташоване на лівому березі річки Збруч. До церковного Гусятинського приходу належить село Юзифівка   в п'яти кілометрах від Гусятина. Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря — 300—400 метрів. Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори — унікальна геолого-ботанічна пам'ятка природи республіканського значення.

Назву Гусятин дістав від гусятника — рослини, що поширена тут. Згідно з іншими народними переказами назва походить від першого прізвища — Уса, в інших документах і актах Усятин, Всятин згадується в XVI столітті. Спочатку Гусятин був королівським селом, але королева Бона Сфорца для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. Згодом Гусятин розташувався по обидва боки Збруча. У 1579 році він перейшов у власність польського магната Калиновського.

Шляхтичі почували себе повновладними господарями, позбавляли селян усіх громадських прав. За найменший непослух нерідко вбивали на смерть. Закатували, зокрема, батька Северина Наливайка, який у 1594—1596 роках очолив селянсько-козацьке повстання. Северин Наливайко жив у Гусятині, мав там хату і невеличку ділянку землі, займався кушнірством.

Після смерті батька Северин разом з матір'ю виїхав до старшого брата Дем'яна (Дем'ян Наливайко) у місто. Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. У 1594 році він повернувся до запорожців із закликом почати боротьбу проти польської шляхти та укріплень феодалів. І в жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, а також Білорусію, Поділля і частково на Галичину. Повстанці Наливайка розгромили у Гусятині маєток магната Калиновського.

Повстанський рух у Гусятині не припинився і в 1650—1654 роках. У 1655 році Гусятин оточило військо під керівництвом Богдана Хмельницького і гарнізон Гусятина вимушений був здатися. За Андрусівським договором 1667 року західна частина Гусятина залишилася під управлінням Польщі. У 1672 році, скориставшись тим, що Польща була ослаблена тривалими війнами, султанська Туреччина захопила все Поділля. Гусятин став особистою власністю намісника турецького султана, і в той час Онуфрійвська церква була перетворена на мечеть. Після 27-річного панування турки були вигнані з Поділля. 1772р. – Перший поділ Польщі. Австрія загарбала Галичину по ріку Збруч. Західний Гусятин відокремлюється від східного і стає центром повіту, а східний Гусятин був приєднаний до Росії і став містечком Камянець-Подільської губернії.

Біля Гусятина в 1848р. – Поблизу села Городниці у річці Збруч влітку знайдений широко відомий в історії так званий Збручанський ідол, який має вигляд високого чотирирядного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич. В даний час зберігається в Краківському Історичному музеї.

Під час Першої світової війни з 1914 по 1917 роки Гусятин перебувають під російською окупацією в складі Тернопільської губернії Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. З початком Листопадового Зриву у 1918 в складі ЗУНР. У 1919 році його захопили польські війська. 1939 року захоплений військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.

Гусятин окупований німцями 7 липня 1941 року. Зайнятий 24 березня 1944 року військами 1-го Українського фронту в ході Проскуровсько-Черновицкої наступальної операції.

У травні 1963 року в пісковому кар'єрі на третій горі при видобуванні піску знайдено кістяк динотерія — великого вимерлого ссавця до 5 метрів висотою з хоботом, як у слона, і загнутими вниз бивнями у нижній щелепі. Цінну знахідку відправлено в інститут зоології Академії наук СРСР.

 


    Церква св. Онуфрія

    Уціліла церква св. Онуфрія, вимурована наприкінці XVI або на початку XVII ст. Вона наежить до тієї ж групи храмів з півкруглими раменами хрещатого плану, що й староскалатська пам’ятка. Абсиди перекрито конхами й освітлено невеличкими, високо над землею піднятими вікнами до прямокутної нави із заходу прилучалася могутня оборонна вежа, від якої зберігся лише перший ярус – бабинець із хрещатим склепінням та зі сходами на хори, схованими в товщі муру. Барокова вежечка над середохрестям – пізнішої будови. Турки наприкінці XVII ст. використовували церкву як мечеть. Пам’ятку реставровано у 1928 та 1993 роках, але востаннє – невдало: будівлю вкрили цементною «шубою». Нині тут діючий греко-католицький храм, і досі служать парафіянам гарні куті ворота, які 1899 року створив невідомий майстер – на згадку про нього залишився викований напис «1899, О. В.».


    Cинагога

    Гусятинська синагога так як і церква св. Онуфрія була пристосована до оборони. Збудована у готично-ренесансному стилі, датована, за одними даними, кінцем XVI ст., за іншими 1610-1620 рр. Відомий мистецтвознавець і художник Георгій Лук омський писав про неї: «…наприклад, синагога в Гусятині – майже готично-сарацинських мотивів і при цьому дуже вдало розроблених. Пригадуються Палермо, Чефалу… Саме ця синагога чи не найхарактерніша з усіх». Знайти її допоможе пам’ятник Наливайку – бронзовий герой жестом вказує напрямок до божниці, захованої в гущавині парку.

    Синагозі пощастило у порівнянні з більшістю інших, що стоять в руїні – у реставрованій споруді 1979 року було обладнано краєзнавчий музей. Впадають в око стрілчасті готичні вікна, орієнталістичний аттик з глухою кільовидною аркадою, завершеною акантовим пасмом і невеличкими наріжними віжечками. Аттик прорізаний ключовидними стрільницями, доступ до яких давали сховані в мурах сходи. Як водиться, з двох боків до основного об’єму прилучаються низенькі приміщення для жінок і школи-хедера.

    Відновлено півциркульне склепіння зі стрілчастими розпалубками, але від первісного ліпного декору лишився тільки арон-кодеш –ніша для Тори.