(рос. Золотой Поток) Золотий Потік розташоване 24 км від Бучача, центр селищної ради, якій підпорядковане село Рублин. Відоме з XIV ст. під назвою Загайполе. Перші письмові згадки про Золотий Потік датуються кінцем XVI ст. У першій половині XVI ст. польський король Сигизмунд І подарував надвірному маршалку королевича Сигизмунда ІІ Августа графу Якубу Потоцькому в нагороду за заслуги волості Загайполе і Соколів. В 1570 році власник домігся для села статус містечка і перейменував його на Золотий Потік. У 1601 році містечку надано магдебурзьке право і герб «Пилява». За першим поділом Польщі в 1772 році Золотий Потік відійшов до Австрії. Австрійські власті підтвердили герб, що вживався на волосних печатках: «У лазуровому полі срібний трираменний патріарший хрест без правої частини нижнього рамена». Починаючи з XVII ст. у містечку розвивається обробка дерева — дерев'яна скульптура. В 50-60 роках XIX ст. у містечку виробляли продукцію два напівкустарні підприємства — фабрики дренажних труб та гіпсу. З 1817 року працювала одна двомовна школа, в якій впродовж багатьох років один вчитель навчав 40-50 дітей.
ЗамокЗамок збудований з місцевого сорту пісковику темно-червоного, гранітного кольору, на невисокому горбі в долині на лівому березі Золотого потоку — притоки Дністра, Стефаном Потоцьким, воєводою Брацлавським на початку XVII ст., приблизно 1568—1631 роках. Замок був регулярним, в плані подібним на квадрат. Чотири кутові п`ятигранні башти, надворітня башта, палац і південно-східна оборонна стіна звернена до річки. З південно-західного боку знаходиться рів з ескарпом і вал. Північна і східна башти двох`ярусні, південна має 2,5 ярусу, їх цокольна частина значно розширена. Північна башта перебудована, зберегла первинне склепінчасте перекриття першого ярусу, у внутрішній кладці стін є кубла від балок дерев`яного настилу. Башти забезпечені прямокутними бійницями з лучковими перемичками. Надворітня башта розташована по центральній осі північно-східного фасаду замку, квадратна в плані, триярусна. Перший її ярус — в`їзд на територію замку — перекритий півциркульним зведенням, другий і третій яруси — житлові приміщення. Наличники вікон другого ярусу прикрашені різьбленням рослинного орнаменту, ікониками і масками в стилі ренесансу. Палац утворює північно-західну сторону замку прямокутний в плані, одноповерховий, з склепінчастим підвалом (сучасний другий поверх — пізнього походження). Внутрішнє планування — коридорна з одностороннім розміщенням анфілади кімнат, обернених в двір. Зовнішня стіна палацу коридорна завтовшки до 1,8 м. Подовжній і торець двірного фасаду були оформлені «ганками» і відкритою галереєю. Портал первинного входу і наличники вікон декоровані ренесансним різьбленням. До кінця XVIII століття замок був житловим. В західній частині замкового подвір‘я розміщувався колодязь, засипаний в ХІХ ст. 1676 році замок спалили турки паші Ібрагіма Шейтана. Потоцькі відбудували твердиню. 1840 р. тодішні власники замку, Ольшевські, перебудували палац. В новоствореній одноповерховій кам`яниці господарі влаштували глибокі пивниці, класицистичний головний та неоготичні двірний та бічні фасади. Подвір`я засаджують липами та встановлюють кілька скульптур. Дотепер під ногами можна знайти барельєфний портрет Адама Міцкевича.
|