(рос. Скала-Подольская)

Населення — 4288 осіб

Розташоване на правому березі річки Збруч, за 15 км від райцентру, залізнична станція.

Скала-Подільська (до 1939— Скала-над-Збручем) — селище міського типу Борщівського району. Поблизу Скали-Подільської виявлено археологічні пам'ятки голіградської групи фракійського гальштату, давньоруської культури. Перша писемна згадка — 1210 як місто Скала-над-Збручем. 1360-70-х споруджено Скала-Подільський замок. 1443 надано магдебурзьке право. Поселення зазнало спустошень під час нападів татарів та турків 1497, 1516,1539, 1615, 1672. 1518 Скала-Подільська отримала право на щотижневі торги у вівторок та річний ярмарок на свято Вознесіння Господнього і стала центром Скальського староства. У серпні 1648 замок захопили козацько-селянські загони. 1770 — епідемія чуми. 1785 — Скала переведена до категорії заштатних містешок.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші товариства, кооператива.

Від січня 1940 — смт. Жовтень 1940 — січень 1959 — райцентр. 14 липня 1941 — 6 квітня 1944 — під нацистською окупацією, під час якої німецькі війська на околицях Скали-Подільської розстріляли 2350 осіб — жителів селища і навколишнії сіл. Також було вбито і замордовано понад 1,5 тис. євреїв — мешканців селища.

Замок

Відомий вже з І половини ХІУ ст. оборонний дерев‘яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Князі Коріатовичі, які правили Поділлям з 1331 р., відбудували замок в 60-70-х рр. ХІУ ст. У 1395 р. Вітольд Великий, князь литовський, відібрав у Федора Коріатовича ряд міст, в тому числі і Скалу. Після його смерті місто належало польському королівству, а замок у 1515 р. король віддав у прижиттєву власність Кам‘янецькому старості Станіславу Лянцкоронському. В той час частими були напади татар на подільські землі. У 1516 р., після одного з таких нападів, місто і замок були спалені дощенту. За кілька років почалися ремонт та перебудова фортеці. Швидкий розвиток артилерії зумовив зведення мурованого замку бастіонного типу. Роботи проводились з допомогою та за рахунок міщан, яких для цього на 2 роки звільнили від міського податку. Відбудований замок зміцнили мурами. Тут розмістився військовий загін. Замок був охоронцем і символом міста, навіть на міській печатці з 1531 р. є його зображення.
У першій половині 16 ст. татари кілька разів руйнували замок. Великої шкоди завдав і напад волохів у 1538., після якого замок був цілком знищений. Та вже в середині 16 ст. його знов відбудували. Дитинець розширили до напільної сторони.

Замок був захищений скелями та рікою з трьох боків і лише з півдня був доступним. Але з цієї сторони був викопаний глибокий рів, зведені кам`яні стіни і округла порохова вежа. З південної сторони знаходилась в`їздна брама, дістатись до якої можна було лише по підйомному мосту, який при потребі спускався на грубих ланцюгах.
В 1620 р. турки напали на Скалу, спалили більшість будинків, пошкодили замок. А в 1648 козацько-селянські війська взяли твердиню і вигнали звідти польський гарнізон.
Особливих руйнувань замок зазнав в 1657 р., коли ним володів трансільванський князь Д‘єрдь ІІ Ракоці. Люстрація 1665 р. повідомляє, що «замок, вимурований на скалі і обведений навколо муром, прийшов в цілковите запустіння». Після захоплення 1672 р. турками Поділля замок вже не відбудовувався.

В середині 18 ст. староста Скали Адам Тарло проводить ремонт оборонних мурів та вежі. В середині фортеці реставровано пишний палац з великими підвалами. Але у літописі за 1765 р. є згадка, що “...через кілька років після закінчення реставрації палац спалено вогнем блискавки і зараз він стоїть пустий, а особливо знищено бічні прибудови”.

Зараз над Збручем збереглись башта, оборонні стіни, що сходяться на краю виступу під гострим кутом (тут, мабуть, теж була башта), чотириярусна порохова вежа (у основи вона прямокутна, а на висоті першого ярусу зовнішня її частина заокруглюється), а також рештки палацу з чудовим кам‘яним орнаментом навколо вікон та дверей.

Парк

Скала-Подільський парк — пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Постановою РМ УРСР № 105 від 29 січня 1960 парку надано статус об`єкта природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні оздоровчого комплексу «Збруч». Площа — 11 га.

Парк закладений укінці 18 ст. Належав польському воєводі А. Тарло. 19 ст. парк із будівлями — володіння графа Ґолуховського, який акліматизував ряд декоративних та плодово-ягідних дерев і кущів, збудував теплицю (збереглася донині), кілька споруд на господарському дворі (нині тут корпуси оздоровчого комплексу), архітектурно оформив вхід у парк. До наших днів палац не зберігся.

Парк створений у ландшафтному стилі, його території характер слабо виражений горбистістю. Кожна група дерев гармонує з парковою дорогою, з вирішенням не лише об`ємної, а й кольорової композиції. У парку — 98 видів, форм, гібридів дерев, кущів, ліан, серед яких — модрина польська, занесена до Червоної книги України, сосни Веймутова та чорна, ялина колюча різних форм, береза темна, гледичія і гуркокаштан звичайний, Капальта чудова, клен цукристий, платан кленолистий, ясен звичайний, форми однолистої.

Довгожитель — 550-річна липа серцелиста.

Основа паркових насаджень — дуб, граб, ясен звичайний, клен гостролистий. Окремі види висадженні у вигляд і відокремлюють куртин, що зі світлової галявинами створюють естетично цінні фрагменти ландшафту. Крізь просвіти проглядається плесо озерця.

Костел Успіння Богородиці

Неподалік від замку знаходиться цікавий костел XVIII ст. збудований у готичному стилі, з товстими мураними вежею і бійницями. Ка костелі таблиця з присвятою до 100-річчя А. Міцкевмча (179801898 рр.). З літератури відомо, що тут у травні 1621 р. Станіславом Любомирським був споруджений польський військовий табір.