(рос. Монастирек),

 село Борщівського району Тернопільської області, підпорядковане Більче-Золотецькій сільраді.

Населення: 265 осіб.

Розташоване на річці Серет, на заході району .

У радянські часи було перейменоване на Міжгір'я. Поблизу Монастирка виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, раннього залізного віку, черняхівської та давньоруської куль­тур.

Перша писемна згадка — 1600 р., коли магнати Потоцькі заснували монастир; збереглися руїни (нині три­ває відбудова).

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

Печерний храм (ІХ - ХІ ст.)

Храм облаштований в скельній печері на стрімкому лівому березі р. Серет. Час заснування невідомий, припускають період раннього християнства.

Ймовірно, використовувався в якості поганського капища, звідси назва печери – Язичеська. На стінах і стелі храму дотепер можна роздивитися залишки поганських знаків.

У ІХ ст. в печері влаштовано православний скит.

Печера має розміри 9,4х4,8 м. Вхід у вигляді широкого прорізу влаштовано вглибині, між кам`яними брилами. Праворуч перед входом є природного походження скельний навіс великого виносу, що підтримується трьома опорами з необробленого каменю у вигляді стовпів, поставлених наприкінці XІХ ст. замість первісних. Така конструкція утворила подобу галереї перед входом. У стінах печери невеликі ніші культового призначення. Вузький коридор (65 см) у товщі скелі веде з печери на невелику терасу, що нависає над прірвою.