Бережани

назад

(рос. Бережаны)

Бережани належать до тих провінційних міст України, що навіть у стані дрімотного спокою справляють неабияке враження. До розташованого в живописній долині історичного центру прилягають передмістя Містечко, Адамівна та Підзамче.

Перша згадка про Бережани з’явилась у 1375 р., коли це давньоруське поселення стало власністю шляхтича Василя Тептеховича. 1530 року місто отримало магдебурзьке право. Однак розквіт осередку настав з приходом роду магнатів Сенявських (1530-1726 рр.). протягом віків Бережани залишились важливим осередком української, польської та єврейської громад. У XVII ст. до них приєдналися вірмени. Перша та Друга світові війни завдали містові чимало лиха. Бойові дії пошкодили споруди, загинуло багато мешканців. Змінився і національний склад громади. Радянська влада розташувала в Бережанах військовий гарнізон, а це не найкраще сусідство для пам`яток культури. Зараз місто відроджується. 2001 р. йому надано статус історико-архітектурного заповідника.


    Ратуша

    Ратуша розміщена на Площі Ринок; пам`ятка архітектури всеукраїнського значення.

    Приміщення було побудоване у 1811 році. На першому поверсі були розміщені різні крамниці, а на другому — гімназія. Серед її випускників – поет Маркіян Шашкевич, історики Омелян Огоновський та Володимир Барвінський, письменник Богдан Лепкий. Двоповерхова будівля із внутрішнім двором, має чотирикутну форму, вежа двоярусна, з балкончиком та з чотирма механічними годинниками(1930 р.). Зараз частково реставрується.

    У приміщенні розміщено 4 музеї:

    Бережанський районний краєзнавчий музей

    Літературно-меморіальний музей Богдана Лепкого

    Музей переслідуваної Церкви

    Бережанський музей книги


    Церква Пресвятої Трійці

    Адреса: Площа Ринок, 12

    Шляхтанка І. Любомирська 1768 р. завершила перебудову в камені дерев’яної Церкви Пресвятої Трійці (1626 р.). Роботи розпочав ще князь А. Чарторийський. Храм славиться мощами Івана Хрестителя. Частина кістки руки зберігається тут у позолоченій скриньці. 1673 року волоська правителька подарувала їх каплиці Бережанського замку, а А. Чарторийський 1715 р. передав реліквію громаді. Після Другої світової війни вважали, що мощі безслідно зникли. Лише 2000 р. їх віднайшли. У храмі знаходиться чудотворна ікона Римської Богоматері, яку наприкінці XVIII ст. привіз із Риму Олександр Сенявський.


    Замок Сенявських

    Адреса: Вул. І. Франка

    Розпач охоплює коли дивишся на рештки величі ренесансного замку Сенявських, в основному збудованого в 1534-1554 рр. За новоголландською системою на замовлення Миколи Сенявського проект виконав француз Г.-Л. Де Боплан. Фортеця, розташована на острові, утвореному річкою Золота Липа, вважалась неприступною аж до 1648 р., коли її за допомогою місцевих українців здобули козаки. 1655 р. це повторили шведи. Але вже 1675 р. замок витримав турецький напад. У 1726 р. помер Адам-Микола Сенявський, і на короткий час замок став власністю чернечого ордену, члени котрого займались духовним самовдосконаленням. Монастир 1784 р. ліквідували австрійці. Коли 1816 р. держава перепродала замок родині Потоцьких, приміщення вже були нежитловими, а частина мурів розібрана. В подальші роки фортецю перетворювали на казарми, пивоварню, склади, врешті – руїну. 1698 р. у Бережанах побував польський король Август ІІ, 1702 р. – керівник антиавстрійського повстання в Угорщині князь Ференц Ракоці, 1707 р. – цар Петро І.

     


    Троїцький костел-усипальниця

    Адреса: вул. Івана Франка

    На внутрішньому подвір’ї замку Сенявських ще збереглись рештки Троїцького костелу-усипальниці (1554 р.). на щастя, більшість мощів та рештки надгробків Миколи, Олександра, Прокопа та Анни (скульптори Г. Горст, Г. Де Гутте та Й. Пензель) встигли перевезти до Кракова та Олеська. Згідно з легендою під костелом заховано гроші, зібрані для відновлення Речі Посполитої.


    Костел Різдва Діви Марії (костел Свв. Петра і Павла)

    Адреса: Вул. Лепких, 1 

    Раніше єдину оборонну цілісність із місцевим замком становив готичний костел Різдва Діви Марії. Започатковано святиню 1600-1629 рр. Г. Сєнявським. 1675 р. храм знищили турки. Його відбудували під керівництвом львівського архієпископа В. Сераковського. 1741 р. добудували дзвіницю, костел обнесли муром з бійницями. На початку існування в ньому була галерея портретів роду Сенявських. При вході на фасаді зберігся портал з різьбленним гербом. Після митарств у другій половині ХХ ст. сьогодні храм знову діє як римо-католицький костел Свв. Петра і Павла.


    Монастир бернардинців

    Потужний монастир бернардинців постав у 1630 – 1683 рр. навколо костелу Св. Миколая на пануючому над містом пагорбі Сторожисько. Будівництво розпочала Урсула, а завершив Микола Сенявський. Споруду збудували на честь перемоги над турками під Віднем. За поголосками, між замком та монастирем існував підземний хід. За стінами монастиря під час небеспеки ховалась частина мешканців. З початку Другої світової війни нацисти організували тут школу «фольксдойчерів», а з 1945 р. використовують його як приміщення в’язниці для малолітніх злочинців.