(рос. Тернополь),  політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільсікої обл.

Населення: 217 706 осіб

Тернопіль – місто, яке налічує чимало пам’яток оборонного будівництва, деякі з них збереглися і донині. Тернопіль, заснований краківським каштеляном, великим коронним гетьманом Яном Тарновським на «сирому корені», тобто на порожньому місці, званім «Сопільче» або «Топільче», на основі привілею короля Сигізмунда І у 1540 р. як місто-фортеця повинно було служити для оборони Поділля. У 1550 р. Сигізмунд Август надав місту привілей, яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Кременця, мусили їхати через Тернопіль і платити від кожного воза мито, передовсім на викінчення фортифікацій. Привілей був повторений 1551 р., оскільки деякі купці оминали місто. 27 листопада 1671 р. Ульріх Вердум, подорожуючи по Україні, описав Тернопіль: «З трьох сторін оточує його велике озеро і широкі мочари. Четверта сторона є укріплена від поля, має досить широку фосу з викладеним валом і двома грубими вежами на рогах, як і одна всередині, яка є також брамою».

З усіх обласних центрів Західної України у Тернополі залишилась найменша кількість архітектурних пам’яток минулого. Випробування ХХ ст. та світові війни стали для міста справжнім лихом. 21 липня 1917 р., відступаючи, російські війська підпалили місто. Під час Другої світової війни тут кілька разів проходив фронт. Руйнування та знелюднення були настільки значними, що навіть розглядалось питання про перенесення обласного центру до Чорткова. Значно змінилось і національне обличчя міста. Нацисти знищили місцевих євреїв, а радянська влада виселила поляків.

Старий Замок

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Домініканський костел)

Церква Різдва Христового

Старий Замок

Адреса: вул. Замкова, 12

На березі Тернопільського ставу (цю водойму створили шляхом штучної загати на р. Серет) розташований замок Яна Тарновського, відомий ще під назвою Старий Замок. З часу спорудження він неодноразово переплановувався. Сьогодні вже ніщо не нагадує, що раніше він мав оборонні мури та розвідний міст. 1675 р. замок зруйнувала турецька армія. На початку ХІХ ст. шляхтич Ф. Коритовський перетворив палац на розкішну резиденцію, а з південного боку добудував триповерховий «Новий Замок». У 1809-1815 рр. Тернопіль перебував у складі російської імперії. Тоді тут навіть влаштували «танцювальне казино». 1869 р. через брак у місті готельних номерів ніч у закладі перебув письменник Пантелеймон куліш, залишивши нащадкам цікаві спогади. Особливістю забудови замку є й те, що від берега палац має три поверхи, а від озера п’ять. Під час другої світової війни будівля була частково знищена. Зараз це популярне місце відпочинку з обладнаними пристроями, де можна замовити напрокат човен.

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Домініканський костел)

Адреса: вул. К. Сагайдачного, 14

Домініканський костел — пам`ятка сакральної архітектури, катедральний храм греко-католицької церкви у Тернополі, головний храм Тернопільсько-Зборівської єпархії. Збудований у 1749-1779 рр. в стилі бароко. Автор проекту — А. Мощинський (тривалий час авторство помилково при­писували Яну де Вітте). Інтер`єр розписав С. Строїнський, фрески бічних нефів — Ю. Хойницький.

При Домініканському костелі був монастир. На утриман­ня монахів фун­датор костьолу Й. Потоцький за­писав село Стегниківці, нині Тернопільського району. Від 1772 р. в монастирі розмістили уста­нови циркулу (округу). 1820­-1848 рр. тут перебува­ли оо. Єзуїти. Деякі приміщен­ня займала гімназія.

1903 р. до костьолу повернулися домініканці. 1908­-1910 рр. костьол реставровано під керівництвом архітектора Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і до­мальовано нові (художник К. Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифікова­но.

В квітні 1944 р. під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдано значних руйнувань. Післявоєнна рестав­рація завершилася 1957 р. 1978-1989 рр. в костьолі була розміщена Тернопільська картинна галерея. Від 1989 р. - Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Бого­родиці УГКЦ (розпис центр. нефа виконав Ю. Журавський); у монастир. приміщеннях розташований ДАТО.

Церква Різдва Христового

Адреса: вул. Руська, 1

Церква Різдва Христового — одна з найдавніших культових споруд Тернополя, на сьогодні - діючий храм УАПЦ.

На місці сучасної стояла дерев`яна церква, знана як Середня (згоріла наприкінці 16 ст.), перша згадка про котру — в королівській грамоті (6 липня 1566), де йдеться, що міський мур укріпив син Яна Тарновського — Христофор.

Кам`яну споруду будували від липня 1602 до вересня 1608. Фундатори — С. Григорович, В. Ігнатович, будівничий Леонтій, парафіяни міста. У камені, вмурованому над входом до церкви, згадані імена патріарха Єремії ІІІ Траноса та вченого-мовознавця К. Ставровецького (Транквіліона), які 1589 р. зустрілися з тернопільськими братчиками; князів К.-В. та О. Острозьких (1570 р. виділили 60 моргів поля на витрати храму і шпиталю), єпископа Г. Балабана (за якого почали зводити храм).

Вартість будівництва — 1916 золотих. Храм освячений у день Різдва Христового 1609 р. За переказами, у церкві молився гетьман Богдан Хмельницький. Згодом перебудували притвор, утворилося 2 поверхи, відокремивши приділ Святої Трійці в окрему церквицю, що згадана у грамоті єпископа Й. Шумлянського (1668 р.). Тоді ж прибудували бастіони та перехідні ґалереї.

1808 р. під час реконструкції розібрали стелю, збільшено внутрішню висоту, змінено розпис храму. Сучасного вигляду церква набула після 1937 р., коли у вівтарній частині вибили для кращого освітлення 2 вікна, дещо змінили форму головного купола й оновили розпис. Під час 2-ї світової війни храм не зазнав значних руйнувань. 1958 р. знесли кам`яну загорожу та дзвіницю; не зберігся хрест жертвам Пошест і холери (1770 р.).

Святиня храму — Божої Матері Тернопільська чудотворна (плачуча) ікона.