(Рос. Путивль)

Населення: 20 000 осіб

Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл... Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, так як Путивль належав до числа населених пунктів, розміщенних на путі «з варяг у греки».

Путивль згадується вперше у Іпатіївському літописі під 1146, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава та Ігоря Ольговичів з Чернігівськими князями Володимиром та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають 9 — 10 ст. У другій половині 12 ст. і на початку 13 ст. був центром удільного князівства у володінні однієї з ліній чернігівських князів. Положений на перехресті шляхів, Путивль відігравав велику роль і був однією з фортець, що захищали Русь перед нападами половців; оспіваний у «Слові о полку Ігоревім», саме тут, в Путивлі, Ярославна очікувала відомостей про похід чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое».; 1186 безуспішно обложений половцями. З середини 14 ст. входив до складу Великого князівства Литовського, з 1500 — Московського царства. З 1926 у складі УРСР.

Спасо-Преображенський собор

Спасо-Преображенський собор постав на місці дерев`яної церкви. Раніше він був частиною Святодухівського жіночого монастиря. В його інтер`єрі зберігся іконостас XVII-XVIII ст. У1693-1697 рр. спорудили головні ворота з церквою та дзвіницею. За легендою, певний час у стінах монастиря утримували сестру царя Петра І - Софію. 1822 р. центральна частина собору з трьома арками, пробитими в стінах, була сполучена з південною папертю, а 1834 р. - двома арками з північним приділом. Дзвіниця (1700 р.) виконана в стилі бароко. В її нижньому ярусі облаштовано  проїзд на монастирський двір.

Церква Миколи Козацького

Молчанський монастир

Місцевий Молчанський монастир (вул. М. Щорса) заснований як частина Молчановської Софронієвої пустині, що знаходилась на схід від Путивля і виникла 1405 р. на місці з`явлення чудотворної ікони Богоматері. Раніше тут був укріплений давньоруський город. У 1602-1604 рр. монастир оточили стіною з оборонними казематами та вежами на кутах. Саме тут переховувався Григорій Отреп`єв (Лжедмитрій І). Останнього в боротьбі проти Москви активно підтримувало місцеве населення, свідченням чого є факт, що до авантюрника приєдналось кілька тисяч жителів. У 1630-1636 рр. у монастирі спорудженно церкву Різдва Богородиці, в 1700 р. - дзвіницю, на стінах якої можна побачити залишки старих фресок. Врата Путивлем статусу прикордонної фортеці позначилась і на стані монастиря. Лише в 60-х роках ХІХ ст. він почас відроджуватись. Тоді ж постав мовий храм Різдва Іоанна Предтечі, трапезна, корпуси келій, бібліотека. В радянський час його методично знищили. Відновлення почалось лише в 90-х рр. ХХ ст. Ансамбль монастиря є вдалим прикладом впливу на українську культуру російського архітектурного стилю. Зараз це фіночий монастир.