Охтирка

назад

(Рос. Ахтырка)

Населення: 50 000 осіб

Існує декілька версій походження назви міста. За однією з них, найбільш вірогідною, його назва походить від назви однойменної ріки, яка протікає по місту. На думку деяких краєзнавців, у перекладі з тюркської, вона означає «лінива ріка». На думку інших, назва міста з тієї ж таки тюркської, перекладається як «місце, де влаштовують засіку», «біла фортеця». Але відомий лінгвіст О. М. Трубачов вважав, що серйозних підстав приймати тюркську етимологію немає і що назва ріки «недостатньо ясна за походженням».

Перші поселення на території, яку зараз займає Охтирка, виникли біля 3000 років тому. Заселяли її осілі землеробсько-скотарські племена скіфів. В період Київської Русі тут були слов'янські городища – прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами. Майже на 400 років залишалися спустошеними широкі родючі приворсклянські степи «Дике поле». Занепокоєний нескінченними набігами татар, московський уряд вимушений був будувати міцний прикордонний заслін. Засновували фортеці і поселялися вздовж лінії для її оборони не лише московське служиле військо, а й переселенці з Правобережної України, котрі тікали від ополячення і католицизму. Переселенці оселялися на нових місцях слободами, звідки й отримав назву край – Слобідська Україна.

Просування біженців на схід непокоїло й польський уряд, й у 1641 році, поляки, на місці старослов'янського городища, на горі Охтир, закладають прикордонну засіку проти крайнього західного флангу Білгородської засічної лінії. Офіційно визнаною датою його заснування вважають 29 вересня 1641 року.

Виникнувши як військове укріплення, Охтирка поступово перетворюється на осередок ремесел і торгівлі. В 1718 році в Охтирці з'являється перша в Росії тютюнова мануфактура. В місті працює цегельний завод, виробляється посуд і віконне скло. Щорічно проводиться 4 ярмарки, де торгують кіньми, великою рогатою худобою, рибою, сіллю, хлібом, скляним, залізним і і дерев'яним посудом й на які приїздять купці з багатьох міст. Широкого розвитку в місті набувають ремесла – ткацтво, чинбарство, чоботарство, шорництво, кравецтво, ковальство, гончарство. Далеко за межами Слобожанщини були відомі охтирські килими. Перша повітова школа на Слобожанщині виникла в Охтирці в 1675 році.


Покровський собор

Проект собору розробив у 1753 році за розпорядженням імператриці Єлизавети великий зодчий Растреллі. Будівництво йшло протягом 15 років і було завершене в 1768 р. В будівництві собору брав участь відомий російський архітектор Є.І. Дудинський. Затрати на будівництво собору склали 32 968 рублів, із них 2 тисячі рублів сріблом пожертвувала сама цариця Єлизавета Петрівна.

Покровський собор збудований на тому місці, де була знайдена священиком Данилом Васильовичем Паленським чудодійна ікона Охтирської Божої Матері. Назву свою вона отримала від міста, де з дня її явлення відбувалися зцілення і заступництва.

15 липня (за новим стилем) 1739 р. служитель вівтаря отець Даниїл з новою косою вийшов у передмістя за рів Колишньої фортеці Охтирки, щоб переконатися у міцності та вправності коси. Махнувши нею кілька разів, він побачив у траві ікону, від якої йшло сяйво, подібне сонячному.

З 18 липня 1743 до 1744 року ікона проявила 103 рази свою чудодійну силу. Саме сотий випадок прийшовся на день приїзду імператриці Єлизавети Петрівни до Охтирки. Приїзд її до Охтирки в кінці вересня 1744 року і пожертвування коштів знайшли відображення у формі імператорського вензеля на одній із внутрішніх стін собору. 26 листопада 1744 року імператрицею було наказано провести спеціальне розслідування чудодійних якостей ікони. Розслідування розпочалося Синодом у 1745 році. Комісію по дослідженню чудодійних якостей ікони очолив Преосвященний Свято-Троїцької Лаври архімандрит Арсеній Могилевський. Були описані свідчення 236 очевидців див, явлених іконою, що підтвердили її цілющі властивості. Давав свідчення і отець Даниїл. Деякі заздрісники оговорили його, за що священик був відлучений від служби у Покровській церкві. У кінці 1745 року слідство було завершене, про що доповіли імператриці, яка своїм указом від 7 листопада 1746 року повеліла признати ікону Охтирської Божої Матері чудодійною. Святим Синодом . 22 липня 1751 року ікона також була признана чудодійною. За рішенням Синоду був виданий Височайший указ імператриці про закладення кам`яної церкви на тому самому місці, де явилась ікона, в 40 саженях (80 м) від дерев`яної церкви. Сама дерев`яна Покровська церква по завершенні будівництва собору була продана за 300 рублів у с. Дорогоща Хотмизького повіту на місце згорілої за проханням протопопа Глумова і за наказом Бєлгородської Консисторії у 1771 році.