Суми

назад

(Рос. Сумы)

Населення: 301000 меш.

Походження назви міста Суми остаточно не встановлено. Суми засновні на початку 1650-х рр. козаками-переселенцями з містечка Ставища на Київщині на чолі з Герасимом Кондратьєвим. Існують наступні версії етимології назви міста:

За популярною, але малоймовірною версією, на березі річки Сумка (чи й у самій річці) перші поселенці знайшли 3 мисливські сумки з золотом. Цей переказ знайшов відображення у міській символіці (на гербі і прапорі міста), а нещодавно, у травні 2008 року в середмісті Сум навіть відкрили символічний пам'ятний знак «Сумка» (на гроші членів сумського земляцтва в Києві; автор — скульптор О. Шевченко), і таким образом кияни наче «повернули» місту торбину зі скарбом; 

Найвірогідніше назва Сум походить від ранішого топоніму Сумка (назва річки), що є частою практикою при називанні поселень;

Деякі дослідники схильні виводити назву міста від дієслова «сумувати», апелюючи до почуттів переселенців, що опинилися далеко від рідних земель.

Суми заснували в 1652-1655 рр. українські селяни і козаки-переселенці Герасима Кондратьєва з Правобережної України. 1656-1658 - московський воєвода К. Арсеньєв побудував у Сумах фортецю для захисту Слобідської України від наскоків татар. Завдяки вигідному торгівельному шляху, що йшов через Путивль на Москву, Суми швидко зростали. 1658-1765 - місто було центром Слобідського Сумського полку. 1765-1780 - центр Сумської провінції Слобідсько-Української губернії; пізніше (до 1923 р.) повітове місто (з 1835 р. — Харківської губернії). Розвиток Сум припадає на другу половину XIX - початок XX століття - завдяки зростанню промисловості: цукрової (Суми стали одним з її осередків в Україні), а також машинобудівання, металообробної та текстильної (фабрика сукна) галузей, торгівлі (відомі ярмарки — 4 рази на рік). 1923-1930 - Суми були округовим містом, з 1939 р. — обласним. Значний розвиток Сум почався з 1950-х pp. - завдяки чималому зростанню промисловості: машинобудівної, хімічної, приладобудівної, харчової та легкої.


    Свято-Воскресенський собор

    Свято-Воскресенський кафедральний собор (вул. Незалежності, 19) - найстаріша кам`яна споруда міста, шедевр українського бароко, збудований 1702 р. на кошти козака Андрія Кондратьєва. В нижній його частині розташована "тепла" церква Андрія Первозванного, у верхній - "холодна" (Воскресіння Господнього). З історією собору пов`язано багато легенд. Одна з них розповідає, що зановник міста Герасим Кондратьєв мав сестру Марію, яка відрізнялась зедерикуватим норовом. У той час під Сумами з`явилась ватага, що пограбувала людей. Розбійників схопили, але отаманом виявилася Марія. На сімейній раді прийняли "оригінальне" рішення - замурувати отаманшу в стіну тодішньої церкви. Під час пізнішого обстеження підвалів виявили підземний хід, що вів до річки, і навіть знайшли замуровані останки жіночого тіла. Не дивлячись на те, що історія пригод отаманші виглядає не дуже правдоподібно, доля істини у легенді про таємниче поховання є, адже ще 1759 року відставний полковник Степан Кондратьєв скаржився, що без його дозволу місцевий священик потурбував родинний склеп і поховав там якогось купця. Довгий час у приміщенні церкви діяв відділ декоративно-прикладного мистецтва гудожнього музею. В грудні 2002 року громадськість відзначила 300-річчя цієї визначної споруди. Дзвіниця храму (1906 р.) споруджена в стилі бароко.


    Спасо-Преображенський собор

    Спасо-Преображенський собор (1776-1788 рр., вул. Соборна, 31) своїм нинішнім виглядом завдячує реконструкції, здійсненій у 1882-1892 рр. під керівництвом відомого архітектора М. Лонцова на кошти сумського мецената Дмитра Суханова (1825-1890). На жаль, сам меценат, котрий був ще й міським головою, не дожив до закінченя реконструкції. Він помер у грудні 1890 року. Добудову здійснив уже його племінник - Микола Суханов. Храм освячено у листопаді 1892 року. В його інтер`єрі вражає гарний іконостас, виконаний з мармуру і малахіту, та незвичайні бронзові фігури святих назовні. Раніше храм прикрашали ще й живописні роботи на біблійні теми, виконані художниками  В. Маковським та К. Лебедєвим. У другій половині ХІХ ст. до собору прибудували дзвіницю, котру увінчує золотий купол. На ній встанослені куранти. В роки війни годинник був пошкоджений і до 1947 року не працював. Зараз його особливістю є те, що він заводиться тільки раз на три доби.

    Церква Св. Пантелеймона

    Церква Св. Пантелеймона знаходиться на околиці міста, при виїзді в напрямку Полтави. На початку нинішнього століття відомий архітектор О. Щусєв отримав замовлення на будівництво чоловічого монастиря Святого великомученика Пантелеймона. Фінансував будівництво багатий купець І. Кулішов. Церква зведена в улюбленому для О. Щусєва стилі псковсько - новгородської архітектури ХІІ - ХІІІ ст. Освятили храм 1911 року. В 1913-1914 рр. було збудовано увесь монастирський комплекс, який включав церкву, двоповерховий будинок архієрейського корпусу та сторожку. На початку 30-х років монастир закрили. Довгий час церкву використовували як склад, згодом планетарій. 1991 р. тут відновилися богослужіння.


    Троїцький собор

    Троїцький собор - третій в історії міста храм, освячений на честь Святої Трійці. Про перший - дерев`яний - згадка належить до 1730 року. 1827 р. на кошти родини Михайла та Павла Линтварьових неподалік нинішнього собору звели муровану церкву. Проте на початку ХХ ст. постало питання про нову споруду. Усі матеріальні витрати на її будівництво, що становили півмільйона карбованців, узяв на себе Павло Харитоненко. Роботи доручили сумському архітектору Г. Шольцу. На думку дослідників, за зразок архітектури він обрав Ісакіївський та Троїцький (Ізмаїловський) собори Петербурга. Ікони Триста, Богоматері, Трійці, Св. Миколая, архангелів Гавриїла та Михаїла для храму виконав художник М. Нестеров. Інші образи для храму виконали художник І. Лівійський та К. Петров-Водкін. Освячення собору призначили на 26 вересня 1914 року, але раптова смерть П. Харитоненка, а згодом і Перша світова війна перешкодили цьому. Храм так і не був завершений. Величний іконостас знищений під час війни. Лише в 1976 році почалася реконструкція, яка тривала більше десяти років. Довгий час храм використовувся як зал органної музики.