(Рос. Дубно)

Населення: 39 146 осіб

Перша письмена згадка про Дубно датується 1100 роком. Тоді воно належало українському князеві Давиду Ігоревичу. У 1240 році місто спалили монголо-татари. Князь Ягайло 1386 року передав його князеві Ф. Острозькому. Після підписання Люблінської унії місто стає одним із осередків католицизму. Тут постали монастирі бернандинців та кармеліток. З початком козацького повстання проти поляків у 1648 р. У XVIII ст. муди зі Львова перенесли знамениті торги - контракти. В найкращі роки на них прибувало до 30000 чол. Для гостей навколо ринку побудували готелі та торгові будинки, звели ратушу. Князі Лбомирські влаштовували для приїжджих бали, вистави і концерти. 1792 р. ірландський садівник Д. Міклер в урочищі «Палестина» заклав живописний парк. Під час Першої світової війни місто опинилось у зоні боїв між російською і австро-угорською арміями і зазнало значних руйнувань. Після розвалу російської імперії воно ввійшло до складу Української Народної Республіки, а після підписання Ризького договору 1921 р. - до Польської держави.

Замок

Приблизно в кінці XIV - початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев`яно-земельне укріплення, яке, звичайно, мало дещо інший вигляд, аніж тепер. Ця споруда була оточена земельними валами, огороджена дерев`яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями. Проте обмежена дільниця замку, недостатня міцність дерев`яних стін і укріплень, досить часті пожежі, і, найголовніше, більш низьке розташування стосовно прилеглої ділянки міста, змусило князя Костянтина Острозького почати будову нової, рельєфно вищої, кам`яної фортеці.

1492 рік офіційно вважається датою спорудження Дубенського замку. Протягом свого існування замок неодноразово перебудовувався й укріплювався. На початку XVII ст. каштелян краківський князь Януш Острозький реставрував замок у стилі пізнього Ренесансу. Тоді ж було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який при потребі легко заповнювався водами Ікви. Другий, ширший і більш значущий для оборони, рів був виритий з протилежної сторони замку. Його східний схил утворювався фасадами бастіонів і куртиною, яка їх з`єднувала, а висока прямовисна стіна з боку міста була складена з "дикого" каміння. Цей рів також наповнювався водою. У бастіонах каземати, з`єднані з околицями. Вони були такими просторими, що туди можна було заїхати каретою і розвернутися. Під замком були прокладені широкі кам`яні підземні ходи-тайники, куди під час ворожих нападів ховалися місцеві жителі зі своїм майном. Тут зберігалися запаси води і провізії для :оборонців під час облоги.

У XVI ст. замок мав на озброєнні 73 гармати. Арсенал постійно поповнювався за рахунок власної ливарної майстерні. А взагалі за всю історію свого існування замок наче був свідком розвитку вогнепальні зброї: від мушкетів, кремінних рушниць, фальконетів, гаківниць, стародавніх гармат аж до сучасних гвинтівок, автоматів, кулеметів, пістолетів тощо. Замок, як родовий маєток князів Острозьких, переходив через шлюби від однієї князівської династії до іншої, а загалом він був приватною власністю князів Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. І лише наприкінці XIX ст. замок був проданий військовому відомству і відтоді тут почергово розташовувалися армійські частини: російського царя Миколи II, австрійського цісаря, петлюрівців, поляків, червоноармійців, гітлерівців, радянських військ.
 
На території замку знаходяться два палаци: з південного - палац князів Острозьких, а навпроти нього, з північної сторони - палац князів Любомирських. Ім`я архітектора палацу князів Острозьких невідоме. У палаці свого часу зберігалися цінні архіви князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків й навіть Конецпольських. Деякий період тодішні володарі замку зберігали тут золото, діаманти, зброю, харчі, посуд, обладунки...