Диканька

назад

(Рос. Диканька)

Населення: 8468 осіб

Розташована за 29 км від залізничної станції Полтава.

Походження назви Диканька пов`язане з густими лісами, які надавали місцевості дикого вигляду. В минулому - це родинне гніздо могутнього та заможнього козацького роду Кочубеїв. Від 1687 р. село належало генеральному судді Війська Запорозького В. Кочубею - онукові вихідця з Кримської орди Андрія Кучук-бея, що прийняв православну віру й оселився на вільних землях над Дніпром. Перша письменна згадка проці землі походить з 1658 р.


    Палац

    Для кочубеїв італійський архітектор Джакомо Кваренгі збудував у Диканьці розкішний палац. За спогадами сучасників, він був наповнений картинами, порцеляною, мав бібліотеку, бальну залу і музей. На жаль, до нашого часу будівля не збереглась. Лише алея на в`їзді та чотири 800-літні дуби мовчазним докором нагадують про втрачену велич. 1709 р. перед Полтавською битвою, тут, у Диканці, розташувався штаб гетьмана Івана Мазепи.Палац Кочубеїв у роки громадянської війни 1918—1920 було зруйновано й розібрано. Від колишнього ансамблю зберіглася Триумфальна арка. Побудованана у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Александра І в садибі Кочубеїв ( архітектор Луїджі Руска, класицизм ). Арку вважають єдиною пам`яткою, пов`язаною з увічненням пам`яті про війну і перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року на землях сучасної України.


    Троїцька церква

    У 1794 р. неподалік від палацу Кочубеїв петербурзький архітектор М. Львов збудував у стилі класицизму церкву Св. Миколая. В її криптах поховано п`ять князів та три княгині з роду Кочубеїв. Храм мав вигляд ротонди з подвійною системою купола. Як діє спеціальна система обігріву та вентиляції, облаштована у храмі, і нимі залишається таємницею для спеціалістів. У 1851 - 1852 рр. церкву перебудува та встановили іконостас з мореного дуба. Прилегла до церкви дзвіниця (ХІХ ст.), побудована за проектом Л. Руска, завершує архітектурний ансамбль. У 30-ті рр. ХХ ст. поховання та сам храм були пограбовані. Зараз храм діючий.