Місто Белз розташоване над болотистою долиною річки Солокії. Відтоді коли місто втратило статус райцентру, у Белзі час ніби зупинився. Кілька християнських храмів та залишки старовинних фортифікацій химерно переплелись із казенними будівлями стилю недорозвинутого соціалізму та кількома вцілілими жидівськими кам’яничками. Кількаразова зміна державної належності (остання 1951 р.) та складу населення призвела до майже повної втрати історичних традицій.

У 2001 р., набрала чинності урядова постанова про надання Белзу статусу історико-культурного заповідника. Це створює для містечка шанс стати туристичним і рекреаційним центром.

Найдавніша згадка про місто датується 1030р., коли Ярослав Мудрий «взяd Белзъ ». Тож Белз є найдавнішим містом Львівської області, яке згадується у писемних джерелах. Найстаріша частина міста, як й донині називається «Замочок», була розташована на горбі, де зливалися річки Солокія та Річиця. У XII - XV ст. Белз був столицею окремого князівства, яке у різні часи потрапляло в залежність від Галича, Києва, Кракова, а проте зберігало свою окремішність. З бельзьких князівен обирали собі дружин володарі Польщі – Казимир Справедливий та Лєшек Білий.

Найбільш визначна подія – облога Белза 1352 р. Місто героїчно оборонялося. Людовик, вже не маючі ніякої охоти до подальшої війни, покинув Казимира; той мусив вертатися ні з чим.

Саме тоді Белз втратив свою реліквію – чудотворну ікону Богородиці. Історія образу Божої Матері з Белза сягає перших століть християнства. Переказ відносить цю ікону Пресвятої Богородиці до ікон, які написав євангеліст Лука. Пречиста Діва дала списати апостолу Луці, майстерному живописцю, кілька Своїх забражень. Побачивши Своє забраження на іконах, Вона сказала: «благодать Родженого так буде». Після Успіння Богоматері віруючі зберігали ікони як особливу коштовність.

Легенди переповідають про чудо, яке сталося від святого образу під час перебування ікони у Белзі. Було це під час татаро-монгольської облоги міста. Обложені винесли чудотворну ікону на міські стіни. Одна із татарських стріл вцілила в лик Цариці небесної. З рани на іконі потекла кров, а татар огорнула повна імла. Вони підняли зброю один на одного і погинули під стінами Белза. Відтоді на святій іконі залишився знак трикутної форми.

До 1377р. чудотворний образ був у храмі князівського замку в Белзі. Того року, влітку, король угорський та польський Людвіг (Лайош) з великим військом з’явився в Галичині і взяв в облогу Холм та Белз. Князь Юрій Данилович здався, але отримав від Людвіга великий викуп, а через два роки намісник короля Владислав Опольські надав місту Белзу торгові привілеї. У 1377 р. князь Владислав перевіз чудотворну ікону Божої Матері в галицьку столицю – місто Львів.

У 1509 р. Белз отримав магдебурзьке право і протягом XVI - XVII ст. був важливим торгівельним і ремісничим центром. Тоді місто Белз налічувало до чотирьох тисяч мешканців – майже вдвічі більше ніж тепер. У ті часи у Белзі вже було кілька церков, один костьол та знаменита оборона синагога.

Церква св. Параскеви П`ятниці

Церква св. Параскеви П`ятниці в місті Белз ( Сокальський р-н) зведена у XVII ст. Під час реставраційних робіт під її підлогою виявили вугілля від двох її попередниць, тобто існуючий храм - вже третій на цьому місці. Розташований він на старому цвинтарі й має відповідне призначення. В ансамбль входить також одноярусна дзвінниця ХІХ ст.

Нині церква є дводільною - її бабинець було розібрано під час реставрації 1979 року. В 1990-х роках церква поступово занепала, навіть горіла, і на початку нинішнього століття дійшла до повного занепаду. Добре, що Бельзький державний історико-культурний заповідник врешті-решт здобув фінансувння на першу чергу реставраційних робіт, що були здійснені протягом 2006-2007 років, а нині призупинені за браком коштів. Але основне зробити вдалося. Коли триста років тому закладали церкву, підвалини поклали на стендари - так називались вертикально вкопані обрубки колод, що виконували роль фундаменту. Їх довелося замінити на нові, а простір між ними заповнити цеглою. Замінили також кілька зогнилих зрубин, ошалювали стіни, поклали новий ґонт на дахи. Інтер‘єр церкви не зберігся ,але ікони з Параскевської церкви можна побачти в картинній галереї Олеського замку.

Костел Святого Миколи

Костел Святого Миколи був зведений з червоної цеглини в середині XVI століття. В 1867 році він реставрувався і реконструювався. Костел був зруйнований в 1944 році авіабомбою під час запеклих боїв між німецькими і радянськими військами і до цих пір лежить в руїнах. У міжвоєнний період келії чоловічого монастиря були перебудовані і стали будівлею міської ратуші. У парку біля руїн монастиря в 1980 році був встановлений пам`ятник до 950-річчя Белза.

Дзвіниця

Дзвіниця являє собою двоярусну барокову споруду, прикрашену пілястрами з іонійськими капітелями, волютами на фронтонах, ліпним декором.

Ратуша

Поряд із дзвінницею зберігся північний келійний корпус з чотириярусною вежею. Вежа збудована в барочному стилі і увінчана модерновим ажурним ліхтарем. У 1920 році на ній встановлено годинник, а сам корпус переобладнано на ратушу. Нині тут знаходиться міська рада м.Белз. Обидві будови реставровано у 2006 році.
У 2004 році у 3-му ярусі вежі знайдено єдині вцілілі стінописи монастиря.