м. Золочів

назад

(рос. Злочев)

1442, 23,4 т.м.

Зручне розташування Золочева - на трасі між Львовом і Тернополем, сприґли розвитку новочасного міста. Час заснування Золочева і походження назви загубилися у віках. У часи давньоруського Пліснеська (15 км. від Золочева) на місці Золочева існувало легендарне Радече, яке було зруйновано внаслідок ворожих набігів на початку ХІІ ст. Жителі, які залишилися живими, поховалися у навколишніх болотах. Там вони будували житло, пересувалися ж, прокладаючи шлях за допомогою вбитих у болото дубових палей. Так починався нинішній Золочів. На початку ХХ ст. у місті прокладали водопровід і знайшли оті давні "стежки", законсервовані у торфовищі.

Перша письмова згадка про місто, знайдена у архівних документах останнім часом, - 1423 рік. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв (відомий у Галичинні рід) до Яна Менжика. У 1427 році, у часи боярського правління, за Золочів велась судов суперечка у родині Щечонів. З тих часів залишився у місті так званий Золочівський двір - будинок власника міста, вимурований з каменю, котрий більше відомий як будинок убогих XVII ст. Саме тоді двір був переданий парафіяльному костелові для опіки над убогими.

У XV - XVІ століттях Золочів живе традиційним міським життям. Впродовж цього історичного періоду місто успішно розвивається, незважаючи на численні татарськи набіги. Золочів був оточений валом і ровом, додатково захищений фортецею на пагорбі. У 1523 році місто отримує Маґдебурзьке право. Зручне розташування сприяє розвитку торгівлі і ремесел. Справжнім золотим часом для Золочева були XVІІ - поч. XVІІІ ст. - за родини Собеських у місті будується новий замок, закладаються монастирі, церкви. В той час у Золочеві були дві українські церкви, парафіяльний костел, вірменська церква, три монастирі - два латинського обряду і монастир Василіан.

З 1772 року -  Золочів у складі Австрійської імперії. Австрійський уряд закривє два монастирі латинського обряду. Один з них, піярський, віддають під церкву українській громаді. Саме тоді відбувається обмін між українською і польською громадами ( дійсний і понині). Колишній парафіянський костел стає українською церквою, а монастирський - парафіянським костелом. Ці дві сакральні споруди, зведені майже поруч, з різницею у часі майже в століття, з яскравими ознаками ренесансу - церква і барокко - костел, додають особливого шарму обличчю міста, що посилюється боєм годинника на вежі костелу.


    Василіанський монастир

    Василіанський монастир у Золочеві був закладений ще у 1569 році. Нинішній монастирський комплекс - один з найцікавіших серед монастирів XIX- кінця XX ст. Уваги заслуговує копія чудотворної ікони Підгорецької Божої Матері (XVIII ст.), передана у монастир вже після реставрації.

    Костьол Успіня Найсвятішої діви Марії

    Костьол Успіня Найсвятішої діви Марії належить до найдавніших споруд міста Золочева. Його побудова була закінчена у 1726 році. Фасад костьолу багато прикрашений скульптурою та декоративними елементами.
    Для служби використовується старовинний орган. На внутрішній стороні корпуса органа бронзовою фарбою написано: „29/5 1906 Zloczow”. Це може бути дата закінчення побудови органа, а може бути дата його встановлення. Ім’я органобудівника невідоме.

    Орган має два мануала, педаль, 13 регістрів, трактура механічна. Стан органа дуже поганий: щонайменше 5 регістрів не звучать, в інших регістрах окремі клавіші також беззвучні, деякі з них западають, чимало клавіш таких, що слонова кістка витерлась до дерева, але, в цілому, орган грає. Збереглась педаль, з допомогою якої повітря накачувалось у міхи, але вона не використовується —повітря подається з допомогою електромотора.


    Замок

    Замок у Золочеві (вул. Тернопільська, 5) веде свій початок від вавньоруської фортеці, що існувла тут раніше і була спалена татарами. Місто і фортеця розташовані на перетині важливого торгового шляху.

    1532 р. власник міста Станіслав Сениський продав місто Андрієві Гуркові, познанському кааштелянові. Після нього місто і фортеця потрапили до рук Якуба Собєського. Останній розпочав активне вдосконалення оборонної системи замку, зокрема зміцнивши його чотирма бастіонами. Кожний оборонній мур був понад сто метрів завдовжки та одинадцять мертів заввишки. Рів, який оточував замок водою не наповнювався, однак був дуже гливокий, а в його дно було вбито палі. Вали серед стінами облаштували таким чином, що у випадку ворожого нападу гарматні кулі потрапляли в земляні насипи, не розбиваючи облицювання стін. У ХІХ ст. бастіони мали вже лише декоратиний вигляд. На кожній з веж знаходились кам`яні плити з гербами Яніна, Годзава, Равича і Гербурта з літерами J.S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). В`їзна брама раніше мала годинник та розвідний міст.Одразу при вході під головною брамою починався таємний підземний хід, що дозволяв непомітно залишати замок під час облоги. Від старих часів на подвір`ї залишились ренесансне приміщення королівського палацу і, так званий  Китайський палац. 1672 р. замок був здобутий і зруйнований турецькими військами, а після його повернення до польської держави ті ж таки полонені турки його і відбудували.

    Після смерті Яна ІІІ в Золочівському замку інколи мешкав принц Яків. Після нього разом з іншими маєтками замок перейшов до роду Радзивілів і з часом підупав. 1802 р. Золочів купили поміщики Комарницькі, котри переробили будівлі на житлові приміщення. 1840 р. вони продали фортецю австрійському уряду під казарм для війська. З 1872 року тут була облаштоваша в`язниця. Найчорніші часи настали 1939 р., коли радянська влада організувла в палаці катівню НКВС. До червня 1841 р. "совєти" всигли тут закатувати кількасот мешканців.

    Надбанням заку є нещодавно відновлений "Китайський палац". Його побудову пов`язують із модою, що панувала серед місцевої шляхти. Сьогодні тут придставлено експонати зі східної колекції Львівської галереї мистецтв.