м. Жовква

назад

(рос. Жовква)

Містечко Жовква – районний центр, розташований за 32 кілометри на північ від Львова. Чудова перлина європейського ренесансу, Жовква є другим за кількістю архітектурних пам’яток містом у Львівській області, яке постало наприкінці XVI ст. на території поселення Винники як укріплене місто-резиденція. Засновником міста був один із найкращих польських полководців, коронний гетьман Станіслав Жолкєвський. Це він розбив татарів під Вінницею, московітів під Псковом і Смоленськом, розправився з повстанням Северина Наливайка, був у походах багаторазово поранений і накульгував. Протягом десятиліття (1594-1604 рр.) тут за проектом П. Щасливого був збудований замок з неприступними стінами і Жовква отримала міські права. Перед оборонними стінами замку була розбита ринкова площа з житловими будинками по боках.

Найбільшого розвитку, слави і багатства Жовква досягла в другій пол. XVII ст., будучи приватною резиденцією і центром величезних землеволодінь короля Яна ІІІ Собєського. «Лев Ляхистану» - так з повагою величали польського короля османи – перетворив невелику Жовкву на одне з найкращих містечок Речі Посполитої та й цілої Європи. У 1668 р. Собєський заклав великий парк з сотнями рідкісних порід дерев при альтанах і галявинах, павільйонами і вольєрами для звірів, оранжереями та фруктовим садом. Згодом король перебудував замок і пишно оздобив його. У замку було значно розширено великі збірки цінної зброї, живопису та графіки видатних європейських майстрів.

За свідченням видатного українського історика Івана Крип’якевича, у Жовкві народився Богдан Хмельницький. Тут минуло його дитинство, і тут він навчався в братській школі. До речі, під час своїх походів на Львів Хмельницький жодного разу не наважився штурмувати Жовквівський замок.


Замок Жолкевських

Перебуваючи у Жовкві, слід, насамперед, оглянути місто-фортецю, яке свого часу мало високі оборонні мури та чотири брами – Львівську, Жидівську, Глинську (або Краківську) та Звіринецьку. З них збереглися лише дві – Глинська та Звіринецька. Перші дві брами та більшість міських мурів і веж розібрали наприкінці XVIII-поч. XIX ст. австрійці. Глинські браму теж були змушені розібрати у 60-х рр. XX ст., оскільки через неї не могли проїхати танки.

Лише завдяки старанням істориків її вдалося відбудувати. Жовківський замок, яких через зміни і перебудови не зберіг свого первісного неприступного вигляду, і сьогодні здатен викликати в туристів відчуття захоплення.


Костел Св. Лаврентія

Будувався у 1606-1618 рр. на штучному насипі, закладеному полоненими турками, як родовий мавзолей родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. У підземеллі та похований Станіслав Жолкевський, останки його дружини з сином, родина Даниловичів, батько короля Якуб Собєський, королевичі, державні секретарі, настоятелі та меценати храму. За кількістю і значимістю поховань видатних діячів польської держави, костел часто називають «Малим Вавелем»на манір королівському замку Вавелю, що знаходиться у Кракові.

Цей храм вважається найбільшою, найгарнішою та найбагатшою спорудою Жовкви. Проте, його дзвіниця отримала назву «малої Пізанської вежі», адже вона трохи перехилена.

Костел будував Павло Щасливий, а після його смерті у 1610 р. Павло Римлянинта Амброзій Прихильний. Латинський хрест увінчаний візантійською банею, характерною для українських дерев`яних церков, прикрашений скульптурним фризом, багатьма декоративними елементами, скульптурою Архангела Михаїла на фронтоні і сигнатурою над вівтарною частиною. Головний вхід обрамлений білокам`яним різьбленим порталом із зображенням апостолів Петра і Павла, святого Лаврентія та Станіслава, євангелистів та Христа Вседержителя в оточенні ангельських голівок та орнаментів. Цей портал вважається одним з найкращих ренесансних порталів України та Польщі.

Ще одним арґументом на користь побудови храму як пантеону лицарської слави свідчать живописні полотна XVII століття авторства Ш. Богушовича, А. Стеха та М. Альтамонте, котрі зоображали бойові подвиги С. Жолкевського та Яна ІІІ Собєського. Зараз вони знаходяться у експозиції музею «Олеський замок». Вважається, що по закінченні реставрації костелу вже відреставровані полотна, чи хоча б їх копії, повішають на свої місця.

Колись у храмі знаходився дуже добрий орган. З приходом радянської влади у храмі зробили склад добрив і на початку 1990-х виявилося, що орган кудись зник. На даний час є тільки його імітація та тривають роботи по відновленню.

Зараз тут знаходиться діючий Парафіяльний костел св. Лаврентія (Kolegiata p. w. ?w. Wawrzy?ca) Римо-Католицької Церкви в Україні. Костел перебуває у доброму стані, зокрема завдяки опіці польської армії та відділу реставрації Варшавської політехніки.

 

 


Домініканський монастир (храм святого великомученика Йосафата)

Адреса: вулиця Львівська, 7

Церква на цьому місці постала вперше у другій половині 16 століття й спочатку була дерев`яною, тому за деякий час згоріла. Така неприємна пригода повторювалася ще двічі. Тільки коли почали будувати вчетверте, то звели храм із каменю. Ранньобароковий костел було зведено в 1653—1655 році, за моделлю неапольських храмів на кошти Теофілії Собеської як усипальницю для її сина Ма?рка. В інтер`єрі дотепер збереглися надгробки Теофілії та Марка Собеських, виконані у д. п. XVII ст. скульптором А. Шлютером. Келії постали у 1754—1792 рр. У тому ж 1792 р. храм набрав сучасного вигляду. Живописець К. Політинський розписав інтер`єр храму в 1903—1927 рр. Проте, до наших часів елементи зовнішнього оздоблення храму не збереглися. Також тут містилася чудотворна ікона Богородиці, нині перевезена до Варшави.

Тут також залишилися залишки північно-східного муру, а навпроти входу (якщо стати спиною, то зліва), була Львівська Брама, коло якої стояло три дзвони цього храму — Марія, Яцек та Домінік. За часів Речі Посполитої, Австро-Угорщини та знову Польщі це був діючий храм. За часів радянської влади тут були казарми кількох полків, конюшні і склад. Тепер перший поверх належить Львівській Архієпархії Греко-Католицької Церкви, так само як і храм, що носить тепер ім`я Святого великомученика Йосафата. Вже кілька років триває відновлення внутрішньої частини храму, тож всередеині усе заставлено риштуванням ремонтників, що, однак, не заважає священикам провадити відправи.


Монастир отців Василіян (Храм серця Христового)

Адреса: вулиця Василіанська 4-6

Церкву збудовано 1612 року на місці дерев`яної завдяки привілею Станіслава Жолкевського. Цей привілей підтверджував непорушність території, вільність у проведенні свят і обрядів, а також давав дозвіл збудувати муровану церкву.

У 1691 р. Ян ІІІ Собеський переносить до церкви із Молдавії мощі Івана Сучавського. Тоді ж до Жовкви прибувають монахи-василіяни, хоча відомості про їхнє перебування у місті вже є з 1682. При церкві закладають монастир, ігуменом котрого стає румунський філософ митрополит Досифен, що прибув, супроводжуючи мощі.

У 1697-1699 рр. жовківський художник Іван Руткович із різьбярами виконав іконостас. У 30-х рр. XVIII століття іконостас було продано до Нова Скварява. У 30-х рр. ХХ століття митрополит Андрей Шептицький придбав іконостас для збірки Національного музею у Львові.

У XVIII столітті збудовано вежу. У 1895 було закладено друкарню отців Василіан. Решту споруд добудовували аж до початку ХХ століття. Також на початку ХХ століття відбулася перебудова храму за проектом Едгара Ковача, професора «Львівської політехніки». Від давніших часів залишився тільки ренесансний білокам`яний портал бічного входу.

Теперішній розпис церкви з 1932 по 1934 створював Юліан Буцманюк. Розпис ідентифікують з українським бароко та окремо відзначають його оригінальність. До прикладу, на одній фресці зображено козаків, які принесли дари новонародженому Ісусу, а на іншій — Акт Злукиіз зображеннями відомих політичних та громадських постатей того часу (в радянський час була частково затерта, в наш час була законсервована й чекає реставрації).

Недалеко від вівтаря лежать нетлінні останки мученика святого Партенія (†250), котрі у 1783 р. привезли з Відня. Вони замінили мощі Івана Сучавського, котрі повернули Сучаві на вимогу тамтешніх мешканців.

У 1990 р. церкву повернено ордену Отців Василіян і вона тепер відноситься до Львівської архієпархії УГКЦ. У 2003 р. посвячено новий іконостас роботи жовківський майстрів.


Синагога

Адреса: вулиця Запорізька

Спочатку, у 1625 р. синагога була зведена дерев`яною, бо побудова була дешевшою і не потребувала дозволу на спорудження, на відміну від кам`яної. Проте відносно скоро вона згорає. І хоча у 1635 р. другий власник Жовкви Станіслав Данилович дає дозвіл на будівництво кам`яної синагоги на місці тої, що згоріла. Нову синагогу починають будувати щойно лиш у 1692 за сприяння короля Яна ІІІ Собєського, третього власника Жовкви, та під керівництвом королівського архітектора Петра Бебера. Збудували нову святиню у 1698 р. у стилі ренесансу. Вона є однією з найбільших у Європі оборонних споруд у цьому стилі. Стіни синагоги оборонного типу, бо вона була, як підтвердили археологічні розкопки, розташована коло міського муру.

З другим приходом у Жовкву радянської влади, синагогу перетворили на склад. Хоча вона на той час вже не функціонувала, бо ще нацисти її закрили. Також під час німецької окупації споруда горіла, після чого фактично збереглися тільки стіни. Синагога відома у всьому світі. І не тільки тим, що її занесли у список Нью-Йоркського фонду світових пам`яток «100 пам`яток світу, що перебувають у загрозливому стані», завдяки чому у 2000 розпочалася реставрація і у майбутньому тут буде Єврейський центр Галичини. Відома вона тим, що на її манір будують синагоги у інших містах. Зокрема, до прикладу, у Тель-Авіві збудували декілька таких «жовківських синагог».

 


Будівля ратуші

Адреса: Площа Вічева, 1

Попередня ратуша була зведена архітектором Петром Бебером у 1687. Угорі на стіні ратуші знаходився сонячний годинник, а знизу — взірець аршину та напис: «Міра мірою, а продаж і купно згідно часу». Її розібрали 1832 р. через аварійний стан і місцеві радники мусіли провадити свої засідання спочатку в одному із будинків на вулиці Львівській, а потім у фронтальному крилі замку.

Сучасна ратуша збудована 1932 р., тобто через сто років після того, як розібрали попередню. Її за конкурсним проектом жовківського архітектора Броніслава Віктора на місці колишніх казарм та казематів. У передвоєнній часи з вежі ратуші міський сурмач опівдні виконував спеціально скомпоновану мелодію — «хейнал».

Тепер тут засідає місцеве керівництво Жовкви. З протилежної сторони від Вічевої площі знаходиться так званий   Білий Дім, у якому засідає районне керівництво.


Церква святих апостолів Петра і Павла

Адреса: вулиця Львівська, 27

Потреба побудови церкви постала внаслідок конфлікту між місцевими прихожанами УГКЦ та УПЦ МП, котрі претендували проводити молебні в одних і тих самих храмах.

Церква збудована протягом 1991-1993 рр.  (архітектор Олесь Ярема). Перше Богослужіння відбулося 21 листопада 1993 р. У 1999-2001 рр. тривало оздоблення церкви під керівництвом Б. Балицького. У 2007 р. збудовано дзвіницю (проект архітектора О. Яреми). У храмі зберігаються мощі первомученика Стефана, мученика Парфенія, преподобних Іова та Амфілохія Почаївських, котрі вмонтовані в ікони святих. При церкві працює дитяча недільна школа. Священником є митрофорний протоірей Степан Хомин. Храм належить Українській православній церкві Московського патріархату.


Церква святої Трійці

 Адреса: вулиця Святої Трійці

Збудована на колишньому Львівському передмісті у 1720 р. коштом парафіян та королевича Костянтина на місці згорілої у 1717. Церква становить собою дерев`яну, тризрубну будівлю із цегляною добудовою — ризницею. Білокам`яне обрамлення вікон та портал перенесені сюди із розібраної замкової вежі.

У церкві знаходиться п`ятиярусний іконостас, що налічує коло 50 ікон, створений майстрами Жовківської школи малярства та різьби Івана Рутковича на початку XVIII ст. В іконописі втілено новаторський пошук — образи святих наділені елементами українського типажу. Іконостас виготовлений з липи, його декор має глибоке різьблення, котре виконав Ігнатій Стобенський. У 1978-1979 рр. іконостас було реставровано. Зараз церква належить УГКЦ.