м. Дрогобич

назад

(рос. Драгобыч) 77 т. м.   Райцентр, до 1959 р. був обласним центром.

Місто виникло в XIV ст. на місці солеварного промислу й незабаром стало одним з головних солеварних центрів Європи. XVI ст. тут виварювалося 26. тис. бочок солі, що знайшло відбиття на Гербі Дрогобича (9 бочок солі на лазурному полі). У передмісті Зваричі з тих часів дотепер працює Соляна жупа (солеварня) і стоять дерев’яні церкви XV - XVII ст.. – Воздвиження Чесного Хреста    (вул. Зварицька, 9) і св. Юра (розписи Стефана Медицького, вул. Солоний Ставок, 25). У них відкриті філії краєзнавчого музею «Дрогобиччина». В інтер’єрах цих церков збереглися рідкісні розписи ХVII ст., а в церкві св. Юра – чудовий іконостас (1659р.).

В 1410 р. дрогобицьке ополчення брало участь у Грюнвальдській битві, про що нагадує меморіальна плита на стіні костелу. У 1392р. польський король Владислав Ягайло на території замку заклав латинський костел, освячений в 1511р. Він являє собою чудовий зразок готичної архітектури. У XVIII ст. до цього костелу св. Варфоломія була прибудована каплиця. Вітражі виготовлені в ХІХ ст. за малюнками худ. Я. Матейка, С. Виспянського і Ю. Мегоффера. Фрески виконав худ. Борщ в 1800р. Поруч із костелом стоїть оборонна вежа (1551), пізніше перебудована на дзвінницю, а в ХІХ ст. надбудований третій ярус із арковими вікнами.

У Дрогобичі народився Юрій Котермак Дрогобич (близько 1450-1494 рр.) – доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету, автор першої вітчизняної друкованої книги «Прогностичні судження» (1483р.). У нього навчався Микола Коперник.

1772 р. Дрогобич входить до складу Австрійської імперії. 1775 р. при монастирі зводиться церква св. Апостолів Петра й Павла, відкривається перша міська гімназія (1777 р.). Зберіглася й рідкісна монастирська будівля – двоярусний шпихлір (1778 р. барокко).


    Храм Пресвятої Трійці

    У центрі стародавнього галицького міста Дрогобича, неподалік ратуші, розташований величний мурований храм Пресвятої Трійці із комплексом церковних споруд. Дерев’яну церкву споруджено у 1555 році, недалеко від нині діючого однойменного храму. Нинішню церкву збудували у 1690 році як римсько-католицький костел, а прилеглі приміщення добудовані значно пізніше як монастир отців-кармелітів. У 1795 році цісар Йосиф ІІ ліквідував монастир, а майно націоналізував. Українська (Руська) громада у 1808 році викупила в Австрійського уряду храм і приміщення під греко-католицьку церкву і школу.

     


    Вознесеський костел

    Цілий ряд рольських довоєнних істориків однозначо стверджують, що теперешній фарний Вознесенський костел(перша чверть XV ст. з дзвіницею 1551 р.) збудований на місці давньоруського храму, украпленого валами, ровами, дерев`яними стінами з баштами, з яких одна ще наіть у середині XVI ст. була цегляною.


    Церква святого Юра

    Церква дерев`яна тридільна (тризрубна) в плані церква кін. 15 — поч. 16 ст. з квадратною гол. навою і двома гранчастими бічними криласами (конхами) та гранчастими зрубами вівтвря і притвору (бабинцями), перевезена 1656 з с. Надієвого.

    Низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-ґалерії на стовпах. Над бабинцем хори з аркою-ґалерією і Введенська каплиця. Церква увінчана над гол. зрубами трьома верхами без заломів, а криласи малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках. Інтер`єр церкви розписаний фресками, виконаними під керівництвом Стефана-маляра поповича Медицького. Крім рел. композицій (Страсті Христові), багатий декоративний орнамент перев. рослинного характеру. Іконостас та ікони того самого маляра («Акафист Богоматері», «Діяння апостола Павла», «Відсічення голови Великомученика Юрія») в коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамі; скромними малярськими засобами мистець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям. Рельєф різьби виноградної лози на колонках коностасу близький до різьби на камені. 1678 збудовано дзвіницю. Ю. с. ц. кількакратно ремонтовано, але вона не втратила свого первісного вигляду й досі є однією з краще збережених пам`яток гал. архітектури XVII ст.

    Дзвіниця церкви збудована у 1670, перебудована у 1678-1711. Дерев`яна, квадратна в плані, чотириярусна, з опасанням навколо першого ярусу, чотиригранною галереєю навколо третього та восьмигранною галереєю навколо четвертого ярусу, завершена бароковою банею. В формах дзвіниці суміщені риси оборонних дерев`яних башт та культової архітектури.


    Ратуша

    Стара ратуша була дерев`яною. Внизу знаходились кімнати війта, писаря та канцелярія; бургомістр і райці засідали у великій кімнаті другого поверху. Там же знаходились скарбівня, казна і міський архів. Третій поверх був невеликим, там знаходилась кімната трубача, в обов`язки якого входило стежити, чи немає де пожежі і чи не нападає хтось на місто, та вчасно сповіщати про це населення, а у підвалі знаходилися камери для ув`язнених. Але до ХІХ ст. будівля старої ратуші застарілась, по стіні пішла тріщина, і тому, у 1829 р. стару ратушу розбирають і будують нову, за Віденським проектом.

    Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х роках ХХ ст. Вона збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині знаходиться внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У середині будівлі знаходиться мармуровий зал - зал для сесійних засідань Дрогобицької міської ради. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою. За незалежної України фасад ратуші підремонтували, оскільки він вже був зносився.

    З вежі ратуші видно практично усе місто. На гору можна дістатися сходами. Сьогодні немає можливості вільно підніматися на вежу ратуші, але згодом її буде відкрито для туристів. Пробні екскурсії відбувалися у день туризму. Дорогою на вежу можна зустріти унікальний годинник. Його циферблати розміщені на чотири сторони світу, а дзвін відбиває кожні 15 хвилин та години. У куполі вежі знаходиться дзвін. На вершині майорить прапор України, який, до речі, було піднято 2 квітня 1991 першого року - це друга схожа подія в Україні (впрерше синьо-жовтий стяг було піднято над Стрийською міською радою).