с. Вишня (Судова Вишня).

назад

(рос. Вишня)

в Судовій Вишні зберігся цілий ряд пам`яток старовини, які варто оглянути. Вишня (так до 1545 р. називалося місто) вперше згадується в Галицько-Волинському літописі  1230 року, коли місцевий боярин Пилип збунтувався проти князя Данила Галицького. Назва Судова Вишня було узаконено лише з 1545 року, однак ще задовго до цього назва відповідала змісту, бо починаючи з 1443 р. тут проходили славнозвісні сеймики шляхти Руського воєводства, на яких, крім іншого, розглядалися й судові справи.


    Оборонна церква

    У с. Судова вишля була оборонна церква на «Спаській Горі» з валами. Згоріла у 1896 році. На її місці у 1899 р. збудовно нову муровну. Люстрація 1661-1665 рр. згадує про твір у Вишні: Dvor w Wisni. Stawem ze dwu stron oblany, chrostem ogrodzony...» (далі опис будинків).

    Городище

    Тут збереглися залишки зруйнованого у 1950-х рр. городища ХІІ-ХІІІ ст. в урочищі "На Чвораках". Його зруйновано цегельним заводом, однак архелогічні дослідження, проведені у 1957-1958 рр. Олексієм Ратичем, дали цінний археологідний матеріал, не зважаючи на те, що воно пізніше забудоване. Знаходиться воно у східній частині міста. Згадується, як уже зазначалося, у літописі під 1230 роком, розташоване на межі між р. Вишнею та безіменним потічком. Коли бельзький князь Олександр і виганянський доярин Пилип обрали місцем змови Вишню, місто було уже могутнім давньоруським містом фортецею, або, як ми тепер називаємо, городом.

    За традицією і в пізньосередньовічні часи місто мало міцні фортифікації. У 1368 р. місто отримало магдедурзьке право, а це означає, що воно мусило бути добре украпленим. Міщани використовували для оборони два колишні городища, на одному з яких в урочищі "Замчисько" і "Вали" пізніше збудовано сильно укріплений замок, за іншими джерелами - оборонний двір. Привілеї, які надавалися місту протягом XV-XVII ст, сприяли обороні. Найбільшого розвитку досягло місто у XVII ст. Про це свідчать люстрації королівщин з описами фортифікацій і озброєння.


    Будівля папірні

    Наприкінці XVIII - початку XIX ст., в період розвитку капіталістичних відносин, в Судовій Вишні було цілий ряд дрібних промислових підприємств: лісопильний завод і цегельня, фабрика кераміки, винокурня, пивоврня, млин, ткацька і шкіряна майстерні. Однак найцікавіше оглянути єдину збережену досі, одну з небагатьох в Галичині, будівлю папірні. Папірня згадується вперше під 1787 р. у Йосифінській метриці як володіння Антона Комаровського. Вона була на р. Раківці, притоці р. Вишні, і містилася в кам‘яному будинку, який зберігся до наших днів як звичайний мучний млин і відомий серед населення всієї околиці під назвою "Папірня". Остання згадка про папірню - у Фрацисканській метриці під 1820 р. Слід згадати, що у 40-х роках ХІХ ст., коли паперові промисли Галичини перейшли на машинне виробництво паперу, вона не витримала конкуренції і перестала існувати. В Судовій Вишні у 1979 р. відкрили пам`ятник видатному українському письменнику-полемісту Івану Вишенському.