с. Підгірці

назад

(рос.Подгорцы)

Дістатися до Підгірців складно, прямого транспорту немає. Слід їхати маршруткою №279, що прямує до Олеська. Минаючи його, потрібно вийти у селі Ясенів та зачекати на будь-який транспорт, що прямує на Золочів. З Олеська до Підгірців близько 10 км.. Тут, на жаль, немає ані готелю, ані решти традиційних служб сервісу та засобів цивілізації.


    Підгорецький Замок

    Для того щоб потрапити до Піргорецького замку, слід проїхати далі київською трасою до повороту на Золочів. Там поруч на пагорбі стоїть пам`ятник кіннотникам Першої кінної армії, що прагнула через територію Польщі пробитись у Європу. Це один із нечисленних монументів "соціалістичного реалізму" на теренах Галичини.

    При вході до замку стоїть костел Св. Йосипа (1752-1763). На луці привертають увагу дві колони з постатями святого Йосипа та Богоматері. Одразу за "брамою" можна оглянути пам`ятник радянським солдатам, які загинули в цих місцях під час Другої світової війни.

    Перші згадки про замок у Підгірцях походять з 1445 року. А от оборонні системи збудовано лише в 1635 - 1640 роках інженером Г. Бопланом. Будівництво фінансував Станіслав Конєцпольський, який викупив замок разом із навколишніми селами у Януша Підгорецького. Двоповерховий палац спорудив інший архітектор - італієць Дель Аква. 1682 року Станіслав Конєцпольський-молодший відписав частину своїх маєтностей разом із Підгірцями королевичу Якубові Соболевському, і таким чином вони потрапили до Константина Собеського - молодшого сина короля Яна ІІІ.

    1720 року палац відкупили магнати Жевуські. Замок перетворився на місце розваг і бучних учт. Тут було зібрано велику кількість різноманітних творів мистецтва (самих лише портретів було 72), книг, зброї, меблів. До палацу перенесли фрагмент столу на якому народився Ян ІІІ; облаштували кармазинову кімнату, зелений, золотий та китайський кабінети. Практично без перерви в палаці гостювала місцева шляхта. Спеціально для подорожніх поряд із замком збудували корчму-заїзд, її рештки збереглися й дотепер. Для численних гостей організували навіть приватний оркестр і театр.

    1787 року С. Жевуський за 201 000 злотих відкупив замок разом із прилеглими селами. Однак з часом палац почав підупадати, багато цінних творів мистецтва зникло. Останніми власниками Підгірців була родина Сангушків. Роман Сангушко перед початком Другої світової війни вивіз найцінніші твори мистецтва до Бразилії. Вони й зараз зберігаються у родинній фундації в м. Сан-Пауло. З приходом радянської влади решта майна була просто пограбована. Навіть частину гарних паркових скульптур переправили до Санкт-Петербурга. Дещо потрапило до запасників львівських музеїв. 1956 року спалахнула велика пожежа, і від палацу зосталися самі стіни. В 60-х роках споруду частково відреставрували. Згодом тут відкрили обласний санаторій для хворих на туберкульоз. З 1997 року замок передано Львівській галереї мистецтв, і відтоді тут тривають реставраційні роботи.


    Костел воздвиження

    Роки спорудження костелу Воздвиження припадають на 1750-1790 рр. Спорудженно його було на замовлення тодішнього хазяїна Підгірців Вацлава Жевуського. Архітектором був Кароль Романус, скульпторами – Фессінгер та Леблас. Сам костел являє собою ротонду діаметром 12 метрів, що має портик із 14 колон, прикрашений скульптурами з білого каменю. Біля самого костелу також стоять фігури, зокрема, Богоматері, також можна побачити інші таємничі артефакти (повалені хрести з каменю). Судячи з того, що костел мав слугувати усипальницею, поряд з ним мав би бути цвинтар, тож не виключено, що під землею знаходяться могили, які, втім, по наземним прикметам розпізнати навряд можливо.