м. Львів

назад

Львів (рос. Львов), місто, 1 256 тис. осіб, адміністративний центр Львівської області.

Місто знаходиться на відстані близько 80 кілометрів від кордону з Польщею. Місто розташоване на пагорбах, середня висота над рівнем моря – 289 метрів. Найвища точка міста – гора Високий замок (409 м над рівнем моря).

Історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною сторічч. Дослідники пов`язують виникнення міста з королем Данилом і його сином Левом, які ініціативно будували укріплені міста й замки для захисту від татаро-монгольської навали. Перша згадка на письмі датується 1256 роком. Усередині XIII століття Львів постає як столиця могутньої східноєвропейської держави– Галицько-Волинського князівства.

Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України.

Перебуваючи протягом пів тисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв. У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли газ і газову лампу.

Важливо, що забудова міста збереглась у своєму історичному розвитку. Кожен наступний етап забудови органічно долучався до попередніх, не руйнуючи їх. Це дозволило місту не втратити протягом століть різноманіття стилів та впливів культур різних держав і народів.

Сучасний Львів вражає своїх гостей збереженими практично без змін зразками забудови ХVII - поч. ХХ ст.

1998 року ансамбль історичного центру Львова був включений до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО.


Ансамбль площа Ринок

(рос. Площадь Рынок)

Площа виникла в XIV ст. внаслідок регулярного планування забудови за зразком середньовічних західноєвропейських традицій містобудування як центр торгівельного та суспільного життя міста.

Ансамбль площі (142х129 метрів) утворюють 44 кам`яниці і ратуша під номером 1 в центрі. Під час пожежі 1527р. загинула готична забудова першої дерев`яної будівлі. Нову будову, як більшість середмістя, звели в ренесансному стилі. У 1826р. міська комісія, що досліджувала стан ратуші, дійшла висновку, що після незначного косметичного ремонту будівля ще простоїть певний час. Кажуть, що мало не під час ухвалення цього рішення вежа впала.

Нові будівлі споруджувалися зазвичай із використанням уцілілих фрагментів попередніх. При цьому було збережено оригінальне планування площі (від неї відходять 8 прямих вулиць - по дві від кожного кута) і забудова прилеглих кварталів. Втілену в життя творчу ідею арх. Ю.Маркля та Ф.Трешера тодішні мешканці не любили і емоційно називали «великим огидним комином». Проте минули роки – і сьогодні більшість львів`ян вже не може уявити Ринку без нинішньої ратуші. Понад півтора століття на вежі працює годинник, що прибув до Львова з Австрії.

Архітектурний вигляд площі формувався в другій пол. XVI – поч. XVII ст. в період утвердження і розквіту так званого «львівського ренесансу». Ансамбль створювали кращі архітектори - П.Красовський, М.Градовський, П.Барбон, П.Римлянин, Б.Меретин, С.Фесінгер, та інші. Будівлі споруджувались на замовлення знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими.

Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість кам`яниць побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються з головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади здебільшого тривіконні з асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одновіконна бокова кімната (ванькир). До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї – підсіння. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було, кожна кам`яничка мала назву: «Під левом», «Під оленем», «Кам`яниця Лукашевичів».


Ансамбль Успенського братства

(рос. Ансамбль Успенского братства)

Адреса: вул. Руська, 5-7

Між східними оборонними мурами Львова та пл. Ринок розташувалась Руська дільниця.

Її центром є ансамбль церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Руська, Волоська). Тривалий час вона була дерев’яною, потім кам’яною, кілька разів перебудовувалась. Наприкінці XVI ст. почалось спорудження теперішньої будівлі ( арх. П. Римлянин, В. Капінос, А. Прихильний) . У залишках крипт поховані достойники Ставропігійського братства та родичі молдавських господарів. З лівого боку від вівтаря знаходяться реліквії Св. Меркурія. Сучасний іконостас та вівтар виконані 1773 р. М. Філевичем та Ф. Олендзьким. Гарні вітражі (кін. 20-х рр.) за підтримки Наукового товариства ім.. Т. Шевченка у Львові та «Народної Торгівлі» виконав П. Холодний.

Прилегла до церкви вежа Корнякта (арх. П. Барон, 1572 – 1578 рр.) – найвища споруда міста. 1672 р., під час штурму, гарматне ядро влучило в дах, що спалахнув, і тоді вежа «плакала» олов’яними сльозами. 1695 р. її відбудував П. Бебер. Однак, якщо придивитись уважніше, то чітко буде помітно, що прибудова виконана вельми невдало щодо решти будівлі. Третя частина комплексу – каплиця трьох святителів (арх. А. Підлісний) – прибудована в 1578 – 1590 рр. 1671 р., після пожежі, її відновили коштом грецького купця О. Балабана. 1697 р. іконостас для неї виконав художник О. Ляницький. Це ще один з найкращих прикладів архітектури епохи ренесансу у Львові.

 


Будинок Політехнічного інституту

(рос. Здание Политехнического института)

Адреса: м. Львів, вул. С.Бандери, 12

Корпус університету «Львівська політехніка» збудований в 1874–1877рр. в неоренесансному стилі за проектом молодого архітектора Юліана Захаревича. Він був професором Політехнічної школи, для якої звели будівлю, а по закінченню її будівництва стає ректором. З австрійського бюджету на будівництво виділили понад 1 мільйон крон. Щоденно на будівництві працювало більш ніж 600 осіб.

Фасад будівлі прикрашений скульптурами символічних «Архітектури», «Інженерії», «Механіки», виконаними майстром Леопольдом Марконі. Напис на портику говорить «Litteris es Artibus» (Наукам та мистецтвам). На портері зліва від входу є погруддя самого Ю.Захаровича. Сходи та вестиб`юль нагадують інтер’єр італійських ренесансних палаців. Настінні розписи виконали брати Марвицій та Ерик Флецки. Зліва від головного входу, на подвір’ї, стоїть перший у Галичині залізобетонний місток (інж. М.Туллє), через який за традицією переводять першокурсників після посвячення в студенти. Пам’ятні дошки у вестиб`юлі свідчать про знаменитих випускників, серед яких В.Сікорський, С.Візенталь, С.Бандера.


Високий замок

(рос. Высокий Замок)

Місто Львів зароджувалося з фортеці на Княжій горі, котра подібно більшості давньоруських міст, швидко оточилася окільною огорожею. Фортеця Високий (Княжий) Замок початково займала відносно рівну вершину гори і мала девев’яні та земельні укріплення. Збудований при Казимирі III дерев’яний замок являв собою сильно витягнутий прямокутник с чотирма баштами на кутах і однією при в’їзді. Внутрішня територія фортеці розділялась спорудою фортеці старости на два рівновеликих двора. За кріпосними стінами розташовувалися казарми гарнізону, склади боєприпасів спорядження, вирублений в піщанику і вапняку глибокий колодязь.

Вперше високий замок був взятий штурмом в 1648 р. козаками Б.Хмельницького. Місту у його підніжжя вдалося відкупитися від військ Б.Хмельницького та уникнути руйнування. Під час Північної війни в 1704 р. Високий Замок і місто захватили і сильно зруйнували шведські війська Карла XII. З тих пір фортеця не відновлювалася, і в другій половині XVIII століття замкові башти і стіни поступово розбирають на будівельний матеріал.

В 1835 р. на Замковій Горі засновують парк, в якому і по-сьогодні можна зустріти традиційні для міста скульптури левів, котрі також стоять коло старої ратуші.


Вірменський собор

(рос. Армянский собор)

Адреса: м. Львів, вул. Вірменська, 7-13

Вірмени з`явилися у Львові в XIII ст. Під забудову їм було виділено одну з найкращих ділянок середмістя, де утворилася вулиця вірменська,осередок компактного проживання львів`ян вірменської національності. Тут сформувався ансамбль споруд, до яких входять Вірменський собор (1363р., архітектор Дорінг), вежа-дзвінниця (1571р.), декоративна колона з фігурою св. Христофора (1726р.), будинок колишнього вірменського банку (XVII cт.), палац вірменських архієпіскопів(XVII- XVII ст.), монастир вірменських бенедиктинок (XVII ст.).

Вірменський собор - один із найдавніших храмів Львова. Проектування виконане на місцевий і вірменський лад. Збудований храм з білого тесаного каменю. В інтер`єрі збереженні унікальні фрески ХІV - поч. ХV ст. виконані в стилі давньоукраїнського живопису; єдині в Україні, притаманні тільки вірменській культурі різьблені в камені та алебастрі зображення стилізованих жертовних хрестів «хачкарів» та різьблений надгробок патріарха всієї Вірменії Стефана V, що помер у Львові в 1551р.

На початку XVII ст. у Львові діяла одна з найдавніших вірменських друкарень. Нинішні кам`янички вулиці Вірменської зберегли окремі елементи середньовіччя: білокам`яні віконні обрамлення, портали, різьблені розети.

На подвір`ї церкви розташоване вірменське кладовище зі старими надгробками (XVI-XVII ст.) та дерев`яною каплицею “Голгофа” (XVIII ст.).

У 2001 році храм відновив свою назву — Церква Успіння Пресвятої Богородиці.


Домініканський костел

(рос. Доминиканский костёл )

Адреса: м. Львів, пл. Музейна, 1

Остання культова споруда Старого міста, будівництво якої розпочалося на його території, ще оточеного Оборонними стінами. Якщо вірити легендам, то саме на цьому місці була розташована резиденція князя Лева, а після заснування нового міста Казимиром ІІІ в середині XIV ст. ця ділянка дісталася представникам Домініканського ордена.  

Старий костел домініканців, побудований в готичному стилі, у 1745 році розібрали.

В 1749р. на його місці заклали фундамент нового костелу, але спорудження ансамблю затягнулося майже на пів століття. Костел спроектований архітектором Яном де Вітте за західноєвропейським зразком в стилі пізнього барокко. Спочатку будівництвом керував М.Урбанік, а закінчував оформлення костелу в 1792-1798рр. К.Фесінгер. Фронтон собору прикрашають скульптури, створенні його батьком - С.Фессінгером. До 1764р. костел був повністю завершений, але сильно постраждав від пожеж 1766 і 1778рр. і його прийшлося суттєво відновлювати.

В 1865р. до костелу пристроїли чотирирівневу дзвінницю (архітектор І.Браунзейс), в 1895р. частково змінили купол, а в 1905-1914рр. реставрували інтер`єр.


Каплиця боїмів

(рос. Часовня Боимов) 

Адреса: м. Львів, пл. Катедральна 1                

Каплиця Боїмів - одна з найцінніших пам`яток ренесансного будівництва у Львові.

Каплиця збудована у 1609 - 1615 роках, зведення здійснювалось у два етапи. Перший етап (1609-1611рр.) - споруджено основний архітектурний об`єм каплиці. Другий етап (1611-1615рр.) - кам`яною і стукковою різьбою пишно оздоблено західний фасад та інтер`єр.

Будівля виконана у традиціях українського дерев’яного зодчества з використання місцевих будівельних матеріалів - полянського вапняку, білого та сірого алебастру. Каплиця виглядає набагато ефектніше за рахунок фасадної стіни багато прикрашеною різьбою на камінні і нагадуючи добротний іконостас, винесений на вулицю. Пишний скульптурний декор каплиці ставить її в ряд видатних пам`яток європейської культури. Допускають, що архітектором цього будівництва був А.Бремер, а різьбленні роботи виконували скульптори Г.Шольц и Я.Пфістер. Фундатором каплиці був заможній купець і райця Юрій Боїм. Прибулий з Угорщини протестант Боїм, оселившись у Львові, одружився з католичкою Ядвігою Нижньовською.

Цікаво знати, що 19.02.04 під каплицею Боїмів було знайдено останки невідомої людини - череп та кістки. За поверхневим діагнозом львівських фахівців, це був чоловік років 50-ти ”Найімовірніше, знайдений череп не належав членові родини Боїмів, - говорить директор Фонду збереження архітектурної спадщини Львова Андрій Салюк. - Адже всі їхні останки були перенесені до каплички, де гроби не закопували, а просто залишали в приміщенні. А знайдені рештки людини були без анатомічної послідовності, тобто всі кістки відокремлені”.  

Як припускає пан Салюк, кістяк могли порушити згодом, коли вже споруджували каплицю (у XVII столітті). Тим паче, що раніше, ще під час будівництва Кафедри (наприкінці XIV століття), на місці каплички був цвинтар. Отож, якщо справдяться версії львівських фахівців, може виявитися, що знайдені череп і кістки належали людині, похованій там приблизно у XIV - кінці XVI століття…


Катедральний костел

(рос. Латинский кафедральный костёл)  

Адреса: м. Львів, пл. Катедральна, 1

Латинський кафедральний костел Святої Марії був першою культовою спорудою, закладеною на території Старого міста, але по іронії долі він будувався набагато довше за будь-який львівський храм (понад двох століть).

Забудова костелу розпочалась в 1350р. з фундації короля Казимира Великого під керівництвом майстра Ничко, а закінчилася в 1493р. (арх. Г.Блехер). Храм пережив відновлення після жахливої пожежі 1527р., коли згоріли майже усі дерев’яні споруди Львова, і реконструкцію 1760-1778 рр. за проектом П.Полевойського, коли покрита мідним шоломом в стилі барокко дзвіниця виросла до 65м. Скульптури і різьбу в інтер`єрі виконували його брат М.Полейовський і Я.Овидзький, створивши крім цього дуже виразні скульптури апостолів, що встановленні навколо костелу. Стіни собору розписав фресками С.Строінський.

Латинський собор зберігає в собі відбитки всіх пережитих будівельних періодів і архітектурних стилів – готичного, ренесансу, барокко і класицизму. В XVI - XVIII ст. собор збагачувався великою кількістю вівтарів і каплиць, як в інтер`єрі так і на оточуючим його кладовищі.

Окрім сакрального значення, храм важливий для польської громади, адже з ним пов`язано багато визначних подій минулого. Зокрема, в 1656р. король Ян Казимир перед вівтарем віддав Річ Посполиту під опіку Матері Божої та пообіцяв полегшити життя селян, що вірно боронили країну від нападу ворогів.

В 1783р. імператор Йосиф ІІ дав розпорядження ліквідувати церковні споруди на території Старого міста. Біля Латинського собору знаходилось більше сорока склепів, але, мабуть, знищити такі архітектурні шедеври, як каплиці родів Кампіанів і Боїмів просто не піднялася рука.                                               

     

                                                                                                                                                                      


Костел Івана Хрестителя

(рос. Костёл Иоанна Крестителя)

Адреса: м. Львів, вул. Ужгородська, 1

Костел Івана Хрестителя розташований у підніжжя гори Високий Замок. Цей костел являється однією із найдавніших архітектурних пам`яток міста. Вважають, що храм побудував князь Лев для своєї дружини Констанції, дочки угорського короля Бели VI, католички. Їй присвячений бронзовий барельєф, встановлений на фасаді костьолу. Констанція запросила до Львову монахів-домініканців, які в свій чай оберігали храм. Вважається, що княгиня  була похована в крипті костелу. Від початкового варіанту храму зберігся фундамент і фрагменти стін. Реставрація, проведена в 1886р. за проектом архітектора Ю.Захаричева, дала костелу неороманський характер і значно змінила його початковий вигляд.

З 1989р. в костелі символічно розміщується експозиція Музею стародавнього Львова. Особливу цікавість привертає доволі повчальна реконструкція середньовічного Львова, виконана И.Качором. Цей макет може значно полегшити знайомство з сучасними пам`ятками міста, а також поліпше орієнтацію серед їх нагромадження.


Личаківський цвинтар

(рос. Лычаковское кладбище)

Личаківський цвинтар був і надалі залишається найстарішим у Європі кладовищем ландшафтно-паркового типу. За згодою більшості дослідників єдиним його «конкурентом» є кладовище Пер-Лашез у Парижі. Найдавніша надгробна плита датована 1675 роком (імовірно потрапила сюди з давнього вірменського цвинтаря), хоча кладовище відкрили офіційно тільки в 1786 році. Відтоді на Личаківському цвинтарі, що у східній частині Львова, відбулося понад 350 тисяч поховань.

Один з архітекторів Личакова, Король Буер, чітко спланував алеї, стежки та поля, котрі розподіляли поховання.Вся площа цвинтаря поділена на п‘ять лише територіяльних, а не тематичних маршрутів, по-своєму важливих і цікавих. У кожному з них переплелися різноманітні події, факти, історії і навіть легенд. Свою руку до загального облаштування некрополя доклав також Титус Тхожевський. То власне за його часів кладовище сягнуло розмірами 40 гектарів. У мирі та спокої тут спочивають представники усіх націй, котрі мешкали у Львові, тому і нариси на пам`ятниках різними мовами.

Після 1975р. масові поховання на Личакові припинились. Виняток становлять лише найвідоміші люди міста та Родини, що мають власні склепи. 10 липня 1990р. міська влада прийняла рішення про перетворення Личаківського кладовища на історико-культурний заповідник.


Львівський музей народної архітектури

(рос. Львовский музей народной архитектуры)

Адреса: м. Львів, вул. Чернеча гора, 1

У львів`ян це місце має принаймні дві назви. У XVIII ст. воно називалось Льоншанівка - від прізвища одного з перших власників, міського голови та члена масонської ложі пана Льоншана. На честь візиту цісаря 1780р. власник встановив пам`ятний знак у вигляді Мінерви і назвав свої володіння «лісом цісаря» - Кайзервальдом. Насадження були частково вирубані в часи Першої світової війни, зник і пам`ятний знак. У міжвоєнний час прилеглі землі активно забудовувались розкішними віллами, а дільниця отримала назву «Професорська колонія».

Від 1972р. на 60 гектарах організовано музей. У ньому представлено такі етнографічні регіони Західної України як Бойківщина, Гуцульщина Лемківщина, Поділля та Полісся. Тут відтворено 124 споруди та зібрано понад 20 тис. експонатів. Серед найбільших перлин музею хата з с.Лихобора Сколівського р-ну Львівської обл. (буд. Федір Удич, 1749р.), одна з найдавніших житлових споруд Карпатського регіону. В центрі Бойківського сектора стоїть знаменита Миколаївська церква із с. Кривки Турківського р-ну (1763р.). Поряд з нею сільська школа (1880р.) з с.Бусовисько Сибірського р-ну. В ній дві кімнати, в яких мешкав учитель, кухня для приготування їжі учням та вчителю і клас. Під час оглядин цікаво придивитись до останньої «ослячої» парти класу та «дидактичного» засобу виховання у вигляді різки на вчительському столі.  

У Лемківському кутку музею особливу увагу звертає на себе садиба з с.Зарічеве Перечинського р-ну Закарпаття. Найцікавішими гуцульськими пам`ятками архітектури є замкнутий двір (гражда) з с.Криворівня Верховинського р-ну. Гражда - життєво раціональна, архітектурно довершена споруда, котра повністю здатна забезпечити не лише замкнуте функціонування сільського господарства, а й захистити мешканців від несприятливих погодних умов та диких тварин.

Характерною рисою етнографічного Буковинського регіону є надзвичайна декоративність, багатство кольорів та мальовничість у вирішенні способів облаштування житла. Одним з найкращих вважаються садиба з с.Топорівці Новоселицького р-ну Чернівецької області.


Міський арсенал

(рос. Городской арсенал)

Адреса: Вулиця Підвальна, 5

На відміну від королівького, що був збудований на кошти короля, міський арсенал зводився коштом міщан. Це прямокутна в плані масивна будівля (довжина 53 м). Західною стіною споруди був оборонний мур, а з торців примикали вежі цехів львівських ремісників, в одній із яких в часи середньовіччя мешкав міський кат. Крім своєї безпосередньої функції, арсенал у різні часи виконував роль зерносховища, людвисарні, в`язниці. У 1981 р. після реставрації в арсеналі відкрито музей зброї.


Монастир бернандинів

(рос. Бернандинский монастырь)

Адреса: м. Львів, пл. Соборна, 3-а

Бернандинський монастир вражає красою свого фасаду та внутрішньої оздоби. Згадки про існування на цьому місці святині починаються з 1460р. Очевидно, тоді вона була дерев’яною. Першим її будівничим був чернець Бернард Авелідес. У 1600-1630 роках костел перебудували Павло Римлянин та Амброзій Прихильний. Саме тут Г.Отреп’єв, більше відомий як Лжедмитрій І, брав шлюб із Марією Мнішек перед походом польських військ на Москву.

Попри те що костел та прилеглий до нього монастир знаходились за межами «міста в мурах», споруда була частиною єдиної оборонної системи. Ченці-бернардинці особливо уславились під час козацької облоги 1648 року. На пам`ять про відсіч, дану козакам, 1736 року перед костелом встановили пам’ятну колону. Колись її прикрашала фігурка Св.Яна з Дуклі, однак вона зникла при загадкових обставинах після 1944 року. Зараз статуетку бернардинського чинця можемо побачити над ротондою криниці, що   розташована праворуч від костелу. В самому храмі варто оглянути 17 дерев’яних вівтарів (авт. Т.Гуддер і К.Кутшенрайтер) та розписи Бенедикта Мазуркевича.

Нині костел є греко-католицькою церквою Св.Андрія. Біля його будівлі та в районі вул. Валової залишилась розгалужена мережа великого каналізаційного колектора. Там за часів німецької окупації переховувалось багато євреїв. Рештки їхніх речей були віднайдені у процесі останніх ремонтів. У приміщенні самого монастиря ще за панування австрійців було організовано архів. У сьогоднішніх підвалах-сховищах Центрального історичного архіву України у Львові зберігаються документи XIII - XIX століть, і за їхньою кількістю це один із найбагатших архівів у Європі.


Монастир кармелітів босих

(рос. Костёл Кармелитов босых)

Адреса: м. Львів, вул. Винниченка, 20

Костел кармелітів босих тепер це церква та монастир Св.Михайла заснований 1643р. (арх. Я. Покорович). Ця бароккова споруда розташована на пагорбі за міськими мурами, що зумовило оборонний характер архітектури монастиря, який її оточував.

Стіни та стеля в інтер’єрі костьолу розписані в 1731 – 1732рр. італійським живописцем Дж.Педретті і його учнем Б.Музурквичем. Саме на кармелітів історія покладає відповідальність за те, що через хвіртку в мурах біля королівського арсеналу, на котру вони «випросили» дозвіл у міської ради, війська шведського короля Карла XII вдерлись до Львова.

 


Монастир кармеліток босих

(рос. Монастырь Кармелиток босых)

Адреса: м. Львів, вул. Т.Чупринки, 70

Будівля з нетинькованої цегли була зведена в 1893-1895 роках у неороманському стилі. Колись вона належала костелу та монастирю Кармеліток босих. Виконувала роботи будівельна фабрика І.Левинського за проектом архітектора Ф.Штапа-молодшого. У повоєнний час тут розташували міську телефонну станцію. Лише 2004 року було прийнято остаточне рішення про передачу костелу віруючим. Нині це греко-католицька церква Св.Климентія.


Преображенська церква

(рос. Преображенская церковь )

Адреса: м. Львів, вул. Краківська, 26

За декілька кроків від входу до Вірменського собору височіє імпозантна будівля церкви Преображення Господнього. До 1848 року на цьому місці стояв монастир тринітаріїв з костелом Св.Трійці.

Головним призначенням чернечого ордену був викуп полонених християн з турецької неволі. Після ліквідації ордену за наказом Йосифа ІІ тут розмістилися університет і бібліотека. Однак під час революційних подій, знаних як «весна народів», що охопили також і Львів, університет згорів. Це була велика втрата для міста. Лише шляхом надзвичайних зусиль громада відновила бібліотеку цього навчального закладу в іншому приміщенні. Залишки будівель подарували українській громаді, і 1875 року тут почалося будівництво храму, що тривало до 1898 року(арх. С.Гавришкевич). Така значна перерва була викликана великим коштом будівництва. Внутрішній декор – один із найбагатших серед львівських церков. Характерне освітлення через використану в храмі Св.Софії Константинопольської. До оздоблення церкви доклали руку К.Устиянович, М.Осінчук, А.Полиховський, А.Коверко. На зовнішній стіні храму від вул. К.Корнякта помітно є пам’ятна капсула. В найновішій історії Львова церква відома тим, що була першим храмом, який повернула собі у власність Греко-Католицька церква.

 


Собор Св. Юра

(рос. Собор Св. Юра)

Адреса: м. Львів, пл. Св. Юра, 5

Вдале розташування собору Св. Юра на горі (321 м над рівнем моря) дає можливість побачити його золотий купол із багатьох куточків львівського середмістя. Ця найголовніша святиня Греко-Католицької церкви збудована в 1744-1761 роках видатним архітектором Б.Меретином. Собор виконаний у стилі рококо, однак у його стилістиці відчувається сильний вплив української сакральної естетики.

На головному фасаді встановлено статуї Св. Афанасія та Лева (ск. Й.Гізель). Угорі, на аттику, розташована скульптурна група цього ж автора – «Юрій Змієборець». Органічне ціле з собором складають палац митрополитів (арх. К.Фісінгер, 1762) та навколишній парк.

Двомаршевими сходами над гротом з фігурою пустельника можна потрапити до самого храму. Царські та дияконські врата у вівтарній частині 1768 року виконав Себастян Фесінгер. Ікони вівтаря належать пензлям Ю.Радивилівського   та Л.Долинського (70-ті роки XVIII століття). На стінах собору розміщено численні епітафії видатним діячам церкви. Починаючи з середини XIX століття, собор був важливим осередком політичного життя українців. Спочатку переважали москвофільські тенденції, однак з часом вони поступилися на користь незалежницької течії. У криптах під собором поховані найбільші достойники церкви.

Найгірші часи для греко-католиків та їхньої митрополії настали після приходу в Західну Україну радянської влади. Майже одразу по смерті митрополита А. Шептицького (1865-1944), у березні 1946 року влада організувала псевдо собор, який фактично ліквідував церкву та проголошував її унію з Московським патріархатом. Більшість священиків і значна частина мирян були репресовані. Собор і майно церкви передали їхнім господарям. Поміж нововведень на території саду встановили три спеціальні антени, що «глушили» «ворожі голоси» з Заходу і водночас спотворювали міський ландшафт. Лише в 1989 році відновили історичну справедливість, і Греко-Католицька церква змогла офіційно відтворити свою діяльність. Багато зусиль витратили на те, щоб визволити будівлю собору та прилеглі споруди із стану запустіння. Реставрація триває по сьогодення. 2001 року під час свого візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ мешкав у митрополичому палаці собору Св. Юра.


Театр опери та балету

(рос. Театр оперы и балета)

Адреса: м. Львів, пр. Свободи, 28

Справжньою архітектурною перлиною міста є будівля Оперного театру ім. С.Крушельницької. До речі, ця споруда зображена на національній валюті (20 гривень). 1896 року Руська Рада ухвалила рішення про зведення кількох важливих громадських об’єктів. Першим у списку зазначався Театр. Роботи розпочалися 1897 року на місці, де раніше стояв палац родини Голуховських. Будівництво під керівництвом арх. З.Горголевського закінчили за три роки. Оздоблення тривало ще кілька років. Споруда стала досягненням тогочасної будівельної та архітектурної думки. 1900 року води Полтви пробилися крізь підвалини і затопили машинний зал. Існувала реальна загроза, що театр перекоситься і впаде, однак він витримав. Остання реставрація відбулася вже у радянські часи. Для внутрішнього оздоблення витратили кілька кілограмів сусального золота і тони мідної дахівки.

Фасад будинку прикрашають Геній із золотою пальмовою гілкою, скульптури Драми (ліворуч) та Музики (праворуч). Під ними у трикутному тимпані бачимо композицію «Радощі та страждання життя». Над головним карнизом височать статуї восьми муз (ск. А.Попель, Ю.Марковський, Т.Вишньовецький, Ю.Белтовський). Нижче, справа та зліва від лоджії, розташовані скульптури Трагедії (А.Попель) та Комедії (Т.Баронч).

Ще багатше декоративний інтер’єр театру. Над входом до партеру розміщено постаті Комедії і Трагедії (ск. П.Війтович). Під плафоном вестиб`юлю 12 медальйонів репрезентують алегорії пір року та мистецтва (А.Попель). Над входом до амфітеатру малюнок І.Рибковського представляє типи львівського міщанства, Літо і Шляхетність. Надзвичайно пишно виконано «дзеркальний зал», що знаходиться на другому поверсі. Тут бачимо Чотири Пори Року (авт. М.Герасимович) та уособлення Європи, Азії, Африки, і Америки. До них органічно приєднуються алегорії Заздрощів, Пихи, Кохання і Материнства (авт. С.Дембінський). Стелю оздоблюють плафони з образами Поезії, Танцю, Музики, Кохання, Ненависті, Справедливості, Мудрості а також сцена з «Балади» Ю.Словацького. Від 2000 року в залі встановлено скульптуру С.Крушельницької – примадонни, ім’я якої носить сьогодні опера.

У центрі розташована скульптурна композиція, що зображує Генія та Янгола з гербом Львова. Плафон над сценою представляє «Польщу в славі». Алегоричні фігури жінок на стелі репрезентують Грацію, Музику, Правду, Танець, Ненависть, Ілюзію, а також портрети уславлених акторів та акторок. Виконаний у формі ліри амфітеатр вміщує 1 000 глядачів.


Церква Св. Параскеви П`ятниці

(рос. Церковь Св. Параскевы Пятницы)

Адреса: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 77

Цей храм знаходиться вже в «далекому» передмісті Львова. Раніше він гуртував навколо себе громаду місцевих русинів. Його збудовано за підтримки молдавського воєводи Василія Лупу, про що свідчить пам’ятна таблиця та герби Молдавії. Найбільше враження справляє величний іконостас початку XVII століття, який небезпідставно вважають найгарнішим у Галичині. Пишна позолота вдало гармонує з високого класу сакральним малярством. Нажаль, його авторство на сьогодні остаточно не встановлене. Остання поважна реставрація проводилася 1908 року. Нині храм належить Українській Автокефальній церкві.

 


Церква Св. Петра і Павла (костел Єзуїтів)

(рос. Церковь Св. Петра и Павла)

Адреса: м. Львів, вул. Театральна, 12

При будівництві Костелу Святих Петра і Павла ордена єзуїтів архітектор Я.Бріано прийняв за зразок відому церкву Іль-Джезу в Римі. Будівництво на березі ріки Полтава почалося в 1610р. і продовжувалося двадцять років, і ще близько трьох послідуючих десятиліть велися оздоблювальні роботи. Зведення костелу фінансувала Е.Синявська, і він став фамільним для родів Синявських, Яблоновських і Дзедушицьких. В 1702р. була побудована найвища в місті стометрова башта-дзвінниця, котру через особливості силуету Йосип ІІ назвав кеглею. В 1709р. на ній встановили три дзвони, а в 1754р.- годинник . В 1740 р. костел було відновлено після пожежі 1734р. і розписано фресками художниками Ф. і С.Єкштейнами із Моравії. Налякана можливістю падіння ратуші міська влада наказує в 1830р. розібрати башту-дзвінницю, і нині лише її основа нагадує про існування такої грандіозної для Львова споруди.