Село Пархомівка розташоване в Володарському районі Київської області. За кілометрів 15 від траси Київ – Одеса. Можна повертати з траси в Гострій Могилі, а можна їхати через Білу Церкву і Володарку. Поселення засноване у XVI ст. Процвітання настало, коли село стало власністю інженера В. Голубєва. Дійсний статський радник займався шляхами сполучення. Вдячні нащадки 1903 року встановили панові інженеру пам’ятник поблизу головної атракції села – Покровської церкви.

Покровська церква

Покровська церква – чудовий храм, зведений за проектом архітектора В. Покровського (удостоєного за цей витвір звання академіка), вважається перлиною вітчизняного зодчества. Без сумніву, цей незвичний православний храм – справжній витвір мистецтва. Він став результатом колективної праці справді талановитих майстрів, які намагалися зробити свій витвір таємничим та багатозначним.

1906 року у селі Пархомівна на місті старої дерев`яної з`явилася но ва церква. Роботи тривали з 1903 року. У будівництві були використані різноманітні матеріали: від дерева та кераміки до граніту та залізобетону. Спорудження церкви планував відомий інженер, заможний промисловець та меценат Віктор Федорович Голубєв. На той час він уже збудував у селі дві школи, читальню, лікарню і навіть чайну. Церкву, а разом з нею й усипальницю уже після смерті мецената добудовували сини – Віктор і Лев. Проект розробляв архітектор Володимир Покровський, а ескіз до мозаїк та фресок храму зробив Микола Еріх ( виконали В. Фролов та В. Пермінов). Віктор Вікторович Голубєв, учений-сходознавець, особисто знав і Покровського, і Реріха. В архітектурі церкви відчувається поєднання східних та західних мотивів, які органічно вплітаються у давньоруські.

До одно банної церкви прибудовано п’ятидесятиметрову дзвіницю та каплицю Св. Віктора. До архітектурного ансамблю також входять огорожа з воротами, сторожка та будинок священика. Реставраційні роботи були проведені у 80-х роках ХХ ст. Не останню роль в цьому зіграла Раїса Горбачова, дружина останнього генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова, яка дуже цікавилася творчою діяльністю Миколи Реріха і хотіла запросити до Пархомівни його сина – Святослава. 1992 року у храмі відновили богослужіння. Пам’ятка   в цілому збереглася у доброму стані, за винятком будинку священика. Неподалік від церкви у 1994 році встановили пам’ятник В. Ф. Голубєву.