(Рос. Бильск)

Населення: 1200 осіб

 Розташоване на правому березі р. Ворскли.

Село засноване на місці великого городища скіфської епохи 7—3 ст. до н.е. – Більське городище. У 14 ст. тут було збудовано фортецю для захисту від золотоординців. 1399 біля Більська відбулася битва між військами литовського князя Вітовта та хана Темір-Кутлуя.

Входило до володінь князів Вишневецьких. 1648— 49 — в складі Гадяцького, з кін. 1649 — Полтавського полку; 1661—62 — у Котелевській сотні Зіньківського полку, з 1750 відносилося до Куземинської сотні Гадяцького полку. З 1781 віднесено до Зіньківського пов. Чернігівського намісництва.

Радянську владу проголошено в січні 1918. 7 березня 1923 Більськ віднесений до Опішнянського р-ну Полтавського округу. На 1926 Більськ - центр сільради, йому підпорядковувалося 6 нас пунктів (у селі налічувалося 865 господарств, 3994 жителів). Під час німецько-фашистської окупації (6 жовтня 1941 — 18 вересня 1943) страчено 67 чол., вивезено на примусові роботи до Німеччини 214 чол. У Більську колгосп «Зоря комунізму» (зерново-тваринницький напрям), працюють млин, крупорушка, олійниця, лікарня (25 місць), фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, середня школа, дитсадок, Будинок культури на 420 місць, бібліотека (близько 15 тисяч од. зб.), комплексно-приймальний пункт, відділення зв'язку та Ощадбанку.

Більське городище

Більське городище

Більське городище розкопувалося у 1906 В.О.Городцовим. Дослідження були поновлені 1958 Б.М.Траковим і Б.А.Шрамком. Більське городище складається з трьох городищ: Східного, Західного та Куземинського, об`єднаних спільним валом і ровом довжиною 35 км.

Ця загальна територія має назву Велике городище (загальна площа блиько 4 тис. га). Першими були споруджені Західне та Східне; Куземинське виникло близько 4 ст. до н.е. Загалом на території Більського городища розкопано площу більше 40 тис. м². Виявлені залишки великих наземних жител та землянок, розкопано кілька зольних горбів, т.з. зольників. В зольниках і житлах знайдено багато уламків посуду (переважно ліпного), знарядь праці і кістки свійських тварин. Основним заняттям населення Більського городища було землеробство і скотарство, мідноливарне та ковальське виробництво, ткацтво. Уламки посуду грецького виробництва 6—4 ст. до н.е. свідчать про торгівельні зв`язки з античними державами Північного Причорномор`я. Більське городище, очевидно, було укріпленим центром племен, які населяли басейн річки Ворскли. Великі кургани поблизу Більського городища були його некрополем (великий курганний могильник Скоробір).

Деякі дослідники пов`язують Більське городище з містом Гелоном, яке згадує Геродот у своїй «Історії греко-перських воєн».