 |
(Рос. Межирич) Населення: 1490 мешканців Перша письмова згадка про село Межиріч має місце у грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаний 3 липня 1396 року в Луцьку. У цій грамоті Вітовт підтверджує своє попереднє надання для князя Федора Острозького міста Острог з прилеглими до нього землями, збільшуючи це надання кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. Отже, у 1396 р. володарем с. Межиріч стає преподобний князь Федор Острозький, який у 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі, де і закінчив своє праведне життя. Князь Федор мав у Межирічі свій укріплений замок, який швидше всього був дерев'яний і являв собою городище — земляні вали, поверх яких був поставлений частокіл з колод із загостреними верхами. Посеред замку стояла дерев'яна Троїцька церква, яка була основою монастиря. В середині XV століття, після загибелі храму від пожежі, починається будівництво кам'яною церкви, що збереглася до наших днів. В 1605 році клопотами Януша Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право.
Святороїцький монастирГоловною пам`яткою населеного пункту є знаменитий Святороїцький монастир. Завдяки вдалому плануванню над штучним озером, він справляє чудове враження. Монастир заснували князі Острозькі. Його походження легенда пов`язує з фактом, що на цьому місці мешкали кілька монахів-самітників. Вони займалися лікуванням людей. Під час чергового монгольського нападу їх убили. В пам`ять про це поставили каплицю, з якої почалось селище та монастир. Святиню розбудовували протягом XV-XVII ст. Вона складається з Троїцької церкви, келій, дзвіниці та житлового корпусу. Початок кам`яного храму на його території заклав 1454 р. князь Іван Острозький. В архітектурному вигляді храму можна спостерігати окремі елементи впливу готики. Церква є складовою частиною оборонної системи, про що свідчать бійниці в її фасадах. Монастир оточений оборонними мурами, товщина яких сягає 1,5 м, а висота - 5-8 м. На кутах зведені чотири вежі, прикрашені ренесансним декором та орнаментом в стилі італійського "сграфіто". В 1603 р. Януш Острозький передав монастир ченцям - францисканцям. Тоді ж до храму добудували житлові корпуси. 1648 р. монастир постраждав від військ Б. Хмельницького. В 1796 р. Катерина передала монастир разом з маєтком Т. Чацького генералові Іванові Ферсену. З 1873 р. монастир уже належав російському уряду, котрий передав його у власність церкві. З 1991 р. тут діє чоловічий монастир (МП).
|
|
