(Рос. Чортков)

Населення: 28 900 мешканців.

Місто розташоване на берегах річки Серет, за 76 км від облцентру, залізнична станція. Через Чортків пролягають автошляхи Тернопіль-Чернівці та Івано-Франківськ-Кам'янець-Подільський.

У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян; Перша писемна згадка — 1427 як с. Чартковіце Теребовлянського повіту, власність Я. Прадонтича, очевидно сина Прадонти Копицєнського (Копичинського). 1522 Чортків — власність Є. Чартковського, який збудував дерев'яний замок. 1533 король Сигізмунд ІІІ дозволив І. Чартковському підняти с. Чартковіце до рівня міста і надав йому маґдебурзьке право. 1560 Чортків отримав підтвердження маґдебургії і герб міста.

На початку 17 століття власники Чорткова Гольські збудували замок із каменю та цегли. 1604 власник Чорткова С. Гольський отримав привілей на проведення 2-х ярмарків та торгів у неділі. Згодом Чортків — власність Потоцьких, від кінця 18 століття — Садовських, які здали його в оренду австрійському урядові.

1524, 1549 Чортків зазнав значних руйнувань від нападів турецько-татарських завойовників. Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 козацькі полки захопили Чортків і взяли у полон брацлавського воєводу П. Потоцького.

1672—1683 Чортків — під владою Туреччини, Замок — резиденція турецького субпаші Чортківської нахії Подільського пашалику. За умовами Карлов. конґресу 1698—1699 16 січня 1699 Чортків передано до Речі Посполитої. Чортківська райдержадміністрація («Білий Дім»), 2007. Від 1772 Чортків належав до Австрії (Заліщицької, згодом Чортківської округи); 1809—1815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Від 1867 — центр повіту.

1880 в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів. 1897 через Чортків пролягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Івано-Франківськ).

Під час 1-ї світової війни від серпня 1914 до липня 1917 у Чорткові перебували російські війська. Червень 1919 — Чортківська офензива. У липні 1919 в Чорткові розташовувалася канцелярія диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, сюди приїжджав на переговори Симон Петлюра.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, окружний союз кооператив.

28 червня — 2 липня 1941 в Чортківській тюрмі радянські спецслужби знищили понад 800 осіб (на цвинтарі є могила невідомих), 123 особи розстріляли дорогою в м. Умань (Черкаська область), 767 — в Умані. 6 липня 1941-23 березня 1944 Чортків — під німецько-нацистською окупацією. 27 листопада 1942 на полі між Чорковом та селом Ягільниця гітлерівці розстріляли 52 в'язні Чортківської тюрми (Насипано символічну могилу).

Через те, що Тернопіль унаслідок запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Чорткові 1944—1946 перебували обласні установи та організації.

Успенська церква

Успенська церква, розташована в центрі міста. Побудована вона в 1635 р. (За іншими даними - зведена у 1581-84рр.). В роки незалежності Успенську церкву та її дзвіницю було розібрано і відновлено практично з нуля, ледь не від рівня землі.

Вознесенська церква

Будівництво дерев`яної тризрубної Вознесенської церкви датується 1717 роком. Збудована вона  у народному подільському стилі. Вівтарем церква орієнтована на північ, в бік вулиці. Церква, як правило, зачинена - щоб потрапити всередину, потрібно попередньо домовитись з її настоятелем. На початку 90-х парафіяни планували церкву знести - і натомість збудувати  кам`яну. Але київське міністерство не дозволило, тому парафіяни обмежилися добудовою.

Домініканський костел св. Станіслава

Цей храм від початку – домініканський. У 1600 р. Станіслав Гольський, воєвода руський, запросив Братів Проповідників до Чорткова.

Згодом храм зазнав руйнувань, а відбудували його у 1731 р. під ім’ям св. Станіслава, єпископа і мученика. У 80-х роках XVIII ст., коли влада тут стала австрійська, споруду не знесли. Храм навіть по-своєму розбудовувався. У 1910 р. архітектор Тальовський (або, за іншими джерелами, — професор Краківського університету Сас-Зубжицький) перебудував його, зробивши з давньої будівлі оборонного характеру готичний храм витончених форм.

Радянська ж влада влаштувала в храмі склад мінеральних добрив. Друга світова війна забрала в костелу дзвони, які було переплавлено на гармати. У храмі був ще орган, який розтягли на кольорові метали. А інструмент був частиною славетного Дрезденського органу. Пізніше з Дрездена надійшов лист: діячі мистецтва охоче викупили б у совєтів цінний інструмент. І влада, може, з охотою продала б, та вже не мала що.