Теребовля

назад

(Рос. Теребовля)

Населення: 13 790 мешканцыв(2009 р)

місто на галицькому Поділлі  над рікою Гнізною.

Територія Теребовлі була заселена вже за неоліту. Перша згадка в Іпатіївському літописі під 1097 роком. З кінця ХІ століття центр Теребовельського князівства. В середині XIV століття увійшла до складу Польщі. 1389 року одержала магдебурзьке право.

Після побудови замку (кінець XIV століття) стала однією з прикордонних фортець Польщі у боротьбі з татарами(1453, 1498, 1508, 1516) і Туреччиною (1675, 1688), під час якої зазнала кількаразового знищення. У 1594 році Северин Наливайко захопив фортецю. Під час визвольної війни українського народу в 1648-54 Теребовля стала одним з центрів української боротьбі проти Польщі. 1772-1918 — входила до складу Австрії (Австроугорщини), 1918-1919 — ЗУНР, пізніше (до 1939 р.) — Польщі (повістовемісто).


    Оборонна церква Cв. Миколи

    Церква Cв. Миколи буда збудована в кінці XVI століття, трьохнефна в плані і носила оборонний характер. У 1735 році відбулася перебудова. Від початкового храму залишилась лише східна частина – пресвітерія з великим вівтарем. На південному фасаді зберігся замурований, строгих ренесансних форм портал. Церква після побудови не мала бань і була пристосована до оборони. Над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями. В церкві зберігається копія Теребовлянської Чудотвороної Ікони Божої Матері. Оригінал знаходиться у соборі Святого Юра у Львові.

    Перед центральним входом до церкви Cв. Миколи, з лівої сторони знаходиться квадратна в плані, двоповерхова дзвіниця. Збудована в кінці XVI століття


    Замок

    Споруджений на труднодоступній горі над річкою, на місці городища XI ст. Стіни замку досягали 4-5 м товщини.
    Після спорудження замку Теребовля була захоплена Польщею й увійшла до числа її прикордонних укріплень. В липні 1594 р. легендарний селянський ватажок Северин Наливайко (уродженець недалекого Гусятина) з великим загоном козаків вступив до Теребовлі та оволодів фортецею. За часів визвольної війни 1648-54 рр. місто стало одним з центрів боротьби проти польського панування на галицькому Поділлі. Відчуло спустошливих напаів татарських і турецьких завойовників.
    Під час останньої турецької навали 1688 року замок було зруйновано і його більше не відбудовували. Збереглися лише руїни.


    Костел і монастир кармелітів

    Споруда оборонного типу складається з Костелу Успiння Діви Марії, двоповерхового комплексу келій. Територію монастиря оточують масивні стіни з чотирма наріжними, п‘ятикутними в плані, оборонними баштами. Дві башти знаходяться над річкою Гніздна. У зовнішніх стінах та в баштах розміщуються бійниці для стрільби з рушниць та мушкетів та гармат. Головний вхід на територію влаштовано в центральній частині південної стіни у вигляді проїзної арки. В ХІХ ст. над нею була добудована надбрамна триарочна дзвіниця.

    Костелу Успiння Діви Марії в плані трьохнефний з прямокутною західною частиною. Зовнішнє оздоблення костелу доволі просте, без особливого декору. З південної та північної сторони знаходяться по два контрфорси. З північної сторони костелу збудовані келії.

    У підземелля монастиря проводились захоронення духовенства й міської знаті. У першій половині ХХ ст. проводилась реставрація. В післявоєнні часи в монастирі була влаштована фабрика ялинкових прикрас. В 1987 в костьолі сталася велика пожежа. Зараз ця споруда передана Українській автокефальній православній церкві. Після ремонту були встановлені два куполи на фасад храму.