(рос. Вишневец)

Вишнівець (до 1939 року Вишневець)  - селище міського типу Збаразького району Тернопільської області, на лівому березі Горині (правій притоці Прип'яті). Населення у 2003 році становило 3940 осіб.

Центр селищної ради, якій також підпорядковано село Загороддя. Перша писемна згадка відноситься до 1395 року. Тоді Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердича. У привілеях польського короля Владислава ІІІ Варненчика від 9 липня 1463 року є запис, що після смерті власника Вишнівця князя В. Несвізького місто переходить до його сина Солтана, який уперше почав іменуватися Вишневецьким.

Із ім'ям Дмитра Вишневецького пов'язують заснування Запорізької Січі. Від кінця 15 століття Вишнівець користувався магдебурзьким правом. 1494 року татари напали на містечко і завдали значних руйнувань йому. З 1569 року у складі Речі Посполитої, стає важливим торгівельним і культурним центром південної Волині. У 1640 році Ярема Вишневецький збудував тут замок. Під час визвольної війни проти польського панування у 1648, 1649, 1651 роках містечко займало козацьке військо Богдана Хмельницького. У 1649 році усі поля навколо з'їла сарана і як наслідок 1651 року тут спалахнув великий голод.

У 1653, 1657, 1658 і 1672 роках на Вишнівець нападали турецько-татарські орди. У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. У 1793 році Вишнівець внаслідок поділу Речі Посполитої переходить у володіння Російської імперії. Згодом стає центром волості у складі Кременецького повіту Волинської губернії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 — В. Плятера, 1876 — генерала І. де Толля. Свого часу до Вишнівця було приєднано хутори Вишневий (Варшавка), Мухавець і Чернявський.

Вишнівецький палац і парк

Вишнівецький палац  — архітектурна пам`ятка 18 століття загальнодер­жавного значення у смт Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Колишня резиденція останніх представника князівського роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, а після його смерті 1744 — князів Мнішеків.

Розташований на місці оборонного замку 1395 року, який перебудував і укріпив у 1640 році Ярема Вишневецький. Після руйнування замку у 2-й половині XVII століття фортифікаційні елементи відновлено у 1705 році. У 1730-х роках М.-С. Вишневецький збудував за проектом архітектора Я. Бланже палац, який наприкінці століття реконструйовано. Паралельно до головної забудови закладено парк.Оноре де Бальзак, який відвідав Вишнівець у 1848 році, назвав палац і парк «малим Версалем».

Під час 1-ї світової війни палац було пошкоджено. Відбудований у 1920-х роках архітектором Владиславом Городецьким). Навесні 1944-го під час бойових дій зазнав значних руйнувань. У 1950-х Вишнівецький палац відремонтовано, однак первісний вигляд, зокрема його внутрішнє убранство, не відновлено.

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані риси пізнього бароко й класицизму. Після перебудови просторий палац набрав обрисів класичного стилю; його видовжений у плані двох`ярусний корпус із флан­гами, вищими на один ярус бічними еркерами становив симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена риза­літом, увінчаним трикутним щитом з пишним ліплен­ням. На задньому фасаді поміж ризалітами розміщенні аркові галереї. Брами до резиденції величні, виконані з наслідуванням античних тріумфальних брам. Внутрішня структура палацу була симетрична з вестибулем зі сходами і салоном. Ряд залів у партері, поєднаних широкими арковими переходами, становили дзеркальну галерею з численними предметами мистецтва, що була однією з найвеличніших у приватних резиденціях Речі Посполитої 18 ст.

Вознесенська церква