(Рос. Червоне)

Населення: 2 811 осіб

Червоне - селище міського типу Андрушівського району Житомирської області,Село як і люди має свою біографію свою долю, колись на Україну нападали татарські орди, багато сліз і крові пролелося відбулася велика січа і коли ясний місяць освітив поле бою то все було у вогненному кольорі, з того часу й називають Червоне- Червоним.В акті записів Червоне згадується із 1737 року знагоди арешту, в селах Білопілля та Кашперівки було вбито міщанина Феніаміна Третяка. Статус селища, Червоне має з 1938 року. Важливою сторінкою селища було літакобудування, адже у 1910 році в Червоному була відкрита авіамайстерня. Харчова промисловість: цукроварня, спиртовий, сироробний заводи. Свого часу було відоме вузькоколійною залізницею, яка була побудована для потреб цукрового заводу у Червоному і пов'язувала селище з залізничною магістраллю Київ - Козятин. Нині колія знята, а найближча залізнична станція розташована у місті Андрушівка

Палац

Спочатку це був симетричний триповерховий палац, в плані — витягнутий чотирикутник з восьмибічною вежею на головному фасаді та двома чотирибічними вежами, прилегаючими до бічних фасадів. Дві «замкові» вежі (одна двоповерхова, друга — одноповерхова), розташовані по обидва боки палацу служили павільйонами. Неподалік в неоґотичному ж стилі були споруджені господарчі будівлі та конюшня. Всередині палацу особливої уваги заслуговував вестибюль зі сходами, викладеними білим мармуром, а також — велика зала для балів з двома венеціанськими кришталевими люстрами. Від колишнього інтер`єру не збереглося майже нічого.

Згідно з заповіту Адольфа Грохольського, який помер в 1863 році, Червоне мало дістатися його другій дружині, Ванді з Радзивіллів Грохольській. Але вдова невдовзі після смерті чоловіка виїхала за кордон, а Червоне продала Миколі Терещенку. Микола Терещенко трохи перебудував палац, а неподалік звів своє джерело прибутків — цукровий завод. Пізніше в ньому розташувалася авіамайстерня.

Палац був оточений великим парком , який межував із садами. Їхня загальна площа складала 58 га. В парку росли старі липи, дуби, каштани. Були тут два озера й альтанка на острівці. Перед палацом — декоративні газони. У власності Терещенків палац знаходився до Жовтневського перевороту 1917 року.

Після перевороту в будівлі знаходився притулок для безпритульних дітей. Проте, будучи свободолюбивими, діти розбіглися, а будинок підпалили. Пожежа 1928 року значно пошкодила будівлю й хоча згодом зовнішній вигляд було відтворено, та інтер`єри втрачені назавжди.

Десь до кінця ХХ століття тут містилося ПТУ. Після того як ПТУ переїхало до нової будівлі, палац швидко занепав і став руїною. Крадії винесли все, що можна винести, навіть позбивали кахель з підлоги.

Через кілька років після здобуття Україною незалежності колишній палац було передано жіночому монастирю Свята Різдва Христового.